Меню

Чернівці, 58032, вул. Перша Приміська 3
+38 (098) 715 01 81
booksxxi@gmail.com

Порубскі Франц, Пекельманн Конрад

Порубскі Франц, Пекельманн Конрад

На фото Конрад Пекельманн.

Джерело фото: bukowina-portal.de

 

Про Франца Порубскі та Конрада Пекельманна: із статі Петра Рихла «КРИЗОВИЙ ІНТЕРВАЛ: НІМЕЦЬКОМОВНА ЛІТЕРАТУРА БУКОВИНИ НА ЗЛАМІ СТОЛІТЬ»

Конрад Пекельманн

«…німецькомовний буковинський автор, журналіст і рецитатор Конрад Пекельман (1864–1908) народився у Кам’янці-Подільському, в тодішній Російській імперії, в родині управителя поміщицького маєтку, однак виховувався своїм дідусем, зубним техніком, на Буковині. Після шостого класу чернівецької гімназії він посварився з ним через відмову стати стоматологом і вирушив до Відня, де був прийнятий до акторської школи при віденській консерваторії. Згодом мандрував Сходом, виступав як декламатор у Німеччині, Швейцарії, Бельгії, навіть у США (на Всесвітній виставці в Чикаго). На початку 20 ст. Пекельман повернувся на Буковину, де обійняв посаду репертуарного директора чернівецького міського театру, а також розгорнув активну діяльність як письменник і журналіст. Його акторські й декламаторські здібності не знайшли тут, одначе, належного поцінування. Внаслідок професійних розчарувань і фінансової скрути 13 липня 1908 р. він наклав на себе руки у чернівецькому Ботанічному саду, полишивши літературну спадщину, яка включала в себе кілька драм (Vom Baume der Erkenntnis / З дерева пізнання, 1899, Sündenfall / Гріхопадіння, 1900, драматичний цикл Adam / Адам, 1902), літературознавчу розвідку Lessing und das Theater der Gegenwart / Лессінґ і сучасний театр (1906) і збірку памфлетів Aus der Bukowina. Versuch einer Provinzkritik / З Буковини. Спроба провінційної критики, Bd. 1-3, 1902, 1904, 1905). Хоча деякі з його драм свого часу побачили світло рампи навіть у театрах Відня, це не принесло йому бажаного літературного успіху.

Його здобутий у Чернівцях соціальний статус, – зауважує румунський літературознавець Андрей Корбя-Гойсі, – […] не захистив його від фінансової скрути, яка, ймовірно, й загнала його у смерть. Ця остання деталь засвідчує подвійну природу його існування, яке, незважаючи на всю бюргерську видимість, по суті, залишилося „пролетарсько”-інтелектуальним [Corbea-Hoisie A. Czernowitzer Geschichten. Über eine städtische Kultur in Mittel(Ost)-Europa / A. Corbea-Hoisie. – Wien ; Köln ; Weimar : Böhlau Verlag, 2003. – 252 S., с. 117–118].

Книга К. Пекельмана З Буковини. Спроба провінційної критики, що вийшла на початку 20 ст. у трьох випусках, адресована не стільки буковинській читацькій публіці, як радше правлячій верхівці у Відні, до якої автор прагне донести катастрофічний, на його думку, стан найсхіднішого коронного краю монархії. „Ми тішили себе тим, що ми європейці, а насправді були допотопними рештками колишніх феодальних, скрізь уже давно подоланих порядків” [Pekelmann K. Aus der Bukowina. Versuch einer Provinzkritik. – Czernowitz : Verlag der k. u. k. Universitätsbuchhandlung H. Pardini, 1905. – Bd. 3. – 48 S., с. 11], – стверджує автор. Піддаючи гострій критиці самовдоволеність і безініціативність буковинської еліти, він виступає тут як переконаний прибічник модернізації Буковини у всіх сферах політичного, соціального, економічного й культурного життя».

Франц Порубскі

«Цікавою особистістю в німецькомовній літературі Буковини на зламі століть був уродженець Чернівців, гімназіальний професор німецької та латини Франц Порубскі (1879–1934). Окрім виконання своїх численних педагогічних обов’язків, він часто виступав у пресі з колоритними замальовками й нарисами, в яких дотепно зображував життя і побут мешканців Чернівців та околиць. На початку 20 ст. він видав кілька збірок своїх гумористичних образків: Rund um den Rathausturm und den Pruth / Навколо ратушної вежі й Пруту, Чернівці, 1906), Heiteres und Ernstes aus der Bukowina / Смішне й серйозне з Буковини, Чернівці, 1906, разом з Германом Міттельманом), Czernowitzer Skizzen: Betrachtungen / Чернівецькі нариси: Спостереження, Чернівці, 1910), Die Universitätsstadt Czernowitz / Університетське місто Чернівці, Чернівці, 1910), в яких не тільки виявляє велику спостережливість у змалюванні чернівецьких буднів і свят, традицій і звичаїв багатонаціонального й різномовного міста, але й дуже вправно передає мову його мешканців, яка нерідко являла собою неймовірну макаронічну мішанину німецьких, українських, ідишських, румунських і польських слів. Локальний колорит особливо відчутний у таких гумористичних оповідках, як Der „drotar“ von Klokuczka / Дротар із Клокучки, Von den „Stützen“ des Schillertheaters / Про „стовпів” Шиллерівського театру, Die Hochzeit von Kaliczanka / Весілля на Калічанці та ін., де постають різні соціальні верстви й неповторні психологічні типи населення Чернівців та його передмість.

На початку 1930-х років Франц Порубскі, якого знали у місті як привітного й доброзичливого чоловіка, строгого, але справедливого наставника молоді, завсідника кав’ярень і фаната купання у Пруті, почав дедалі більше поринати у депресію, причиною чого стали надмірні й непосильні для нього вимоги румунської адміністрації щодо володіння державною мовою. Проваливши мовний екзамен, Порубскі впав у такий відчай, що 21 серпня 1934 р. вкоротив собі віку, проковтнувши 20 таблеток снодійного (т. зв. фанодорму) [Merkt H. Poesie in der Isolation. Deutschsprachige jüdische Dichter in Enklave und Exil am Beispiel von Bukowiner Autoren seit dem 19. Jahrhundert. Zu Gedichten von Rose Ausländer, Paul Celan und Immanuel Weißglas / H. Merkt. – Wiesbaden : Harrassowitz Verlag, 1999. – 279 S., с. 61]. 23 серпня газета „Der Tag“, в якій він часто публікувався, вшанувала професора розлогим некрологом, назвавши його передчасну смерть великою втратою для Чернівців й підкресливши, що у своїх надзвичайно комічних, дотепних публікаціях він талановито показав „ментальність людей улюбленого ним аж до крайнощів міста” [Der Tag, 23. August 1934, с. 2].

Джерело: Петро Рихло. Кризовий інтервал: німецькомовна література Буковини на зламі століть Питання літературознавства / Pytannia literaturoznavstva / Problems of Literary Criticism. – № 98. – 2018. – С. 142–156.


Книги автора
КУМЕДНЕ З БУКОВИНИ