Меню

Чернівці, 58032, вул. Перша Приміська 3
+38 (098) 715 01 81
booksxxi@gmail.com

Скарґа Барбара

Скарґа Барбара

Барбара Скарґа (25 жовтня 1919, Варшава ‒ 18 вересня 2009, Ольштин) ‒ польський філософ, історик філософії, професор Польської Академії Наук (Polska Akademia Nauk). Досліджувала історію польської та європейської філософії ХІХ-ХХ ст., автор праць з метафізики. Нагороджена найдавнішою і найвищою польською відзнакою ‒ орденом Білого Орла (1995).

Походила із родини кальвіністів. Дитинство та юність провела у маєтку своїх родичів у Хотенчицях (Білорусь). Її сестра Ганна (Ганна Скаржанка) та брат Едвард були акторами.

Барбара Скарґа студіювала філософію в Університеті Стефана Баторія (Вільно).

Під час Другої світової війни була керівником зв’язкових Армії Крайової у Вільнюсі. Входила до підпільної антикомуністичної організації «NIE». 1944 року була заарештована органами НКВД і засуджена до 11 років трудових таборів і згодом ‒ до роботи у колгоспі.

Ставши радянським в’язнем зовсім молодою 25-річною жінкою, вона сповна на собі відчула усю «справедливість» каральної машини «вільної країни вільних людей». П’ять років енкаведистських в’язниць, суворий клімат Комі АРСР, табори посиленого режиму поблизу міста Балхаша (Казахстан), заслання. Про те, що таке бути політичним зека в радянських таборах, є чимало оповідей-свідчень, але серед них значно менше написаних жінками: очевидно, тому що бути політичним зека-жінкою в радянських таборах означало потрапити в умови значно моторошніші і пройти через те, з чим більшість із тих, кому вдавалося вижити, часто не могли жити. Барбара Скарґа вижила, знайшла в собі сили жити далі і залишатися людиною з почуттям власної гідності, здоровим глуздом та тверезим об’єктивним мисленням, а також знайшла в собі мужність розповісти свою історію зека-жінки.

До рідної Польщі повернулася 1955 року. Продовжила студіювати філософію у Варшавському університеті, навчання в якому завершила 1957 року. Тут же захистила докторську дисертацію, здобувши ступінь доктора. 1978 року увійшла до Товариства Курсів Наукових. 1988 року отримала звання професора гуманітарних наук. Очолювала (1993-2006) редколегію щорічника «Етика» ‒ часопису Інституту філософії Варшавського університету.

Поховали Барбару Скарґу 25 вересня 2009 року на Євангельсько-реформатському кладовищі у Варшаві.

Барбара Скарґа є автором таких праць: «Народження польського позитивізму 1831-1864» (1964), «Проблеми інтелекту. Між Контом і Берґсоном» (1975), «Час і тривалість. Дослідження Берґсона» (1982), «Після визволення... 1944-1956» (1985), «Минуле та інтерпретації» (1987), «Межі історії» (1989), «Ідентичність та відмінність. Метафізичні нариси (1997) ‒ відзначена нагородою імені Яна Длуґоша і номінована на Літературну премію «Nike» (1998), «Ренан» (2002), «Слід і присутність» (2002), «Метафізичний квінтет» (2005) ‒ номінація на Літературну премію «Nike» (2006), «Людина не є прекрасним звіром» (2007). «Метафізичний терцет» (2009).

Джерело фото: https://www.fnp.org.pl/multimedia/galerie-zdjec/amici-veritatis/


Книги автора
ПІСЛЯ ВИЗВОЛЕННЯ… 1944–1956