Меню

Чернівці, 58032, вул. Перша Приміська 3
+38 (098) 715 01 81
booksxxi@gmail.com

Повернення Петера Деманта (продовження)

11.12.2019

ІІІ. Повернення Петера Деманта до Інсбрука та Чернівців.

Як зізнавався сам Петер Демант спогади про Чернівці, про рідних зберегли йому життя у таборах: це були найприємніші і найсвітліші спогади, крім того, згадуючи, він тренував пам’ять, він зберігав у собі свою рідну мову, мову свого середовища.

Зрозуміло, що можливість відвідати своє рідне місто, була однією із заповітних мрій, прагнень Петера Деманта. Він таки навідався до Чернівців кілька разів. І далі знову за Ю. Чорнеєм: «У Чернівці вперше приїхав одразу як отримав право їздити за межі Колими. Коли закінчився строк поразки у правах. Словом, вперше недовго був тут 1959 року. Вдруге приїхав на тиждень влітку 1980 року. Жив у готелі «Буковина». Ходив старими адресами, на кладовище. Прощання з Чернівцями відбулося на «старому австрійському провінційному вокзалі». «Тут досі не збудували високий перон для дальніх шляхів – він усе ще такий самий, як в часи мого дитинства 50 років тому. Влізти у вагон важко навіть такому високому чоловікові, як мені, а що вже казати про коротунів», – підбив підсумок побаченого 1980 року. А востаннє потрапив у Чернівці проїздом. 1985 року, повертаючись з подорожі Закарпаттям, у рідні Чернівці Петер Демант потрапить тільки транзитом. Часу зупинки потягу вистачить тільки на те, щоб «встигнути трішки погуляти біля вокзалу». Вчетверте потрапити у місто дитинства і юності Петер Демант не встиг. Хоча планував. Нібито на святкування 600-річчя в 2008 році. Проте помер 2006-го».

Надалі Петер Демант повертався до Чернівців своїми книгами, архівом і бібліотекою.

Людина, наповнена книгами.
Людина-книга.
Людина, наповнена історіями.
Людина-історія.

У 2008 році у «Зеленій Буковині» вийшло чернівецьке видання «Мого першого життя» – під назвою «Перше життя». 2013 року у видавництві «Книги – ХХІ» з’явилося україномовне видання «Зекамерону ХХ століття» (переклад здійснила Оксана Пендерецька за редакцією Олександра Бойченка, післямову написав Ю. Чорней).

Особовий фонд Петера Деманта зберігається у Державному архіві Чернівецької області. Цитую Д. Жмундуляка та Н. Масіян: «У 2010 р. документи особового походження Петера Деманта були передані Іриною Вєчною на зберігання до Державного архіву Чернівецької області. Всього у фонді налічується 153 справи постійного строку зберігання за 1923 – 2010 рр., обсягом 7 475 документів на 14 689 аркушах, у тому числі 972 фотографії. Крім цього, науково-довідкова бібліотека архіву збагатилася виданнями книг письменника, на зберігання до архіву надійшли також його аудіовізуальні документи (слайди та звукові записи)». У цьому фонді також рукописи Петера Деманта, матеріали, пов’язані із романом «Зекамерон ХХ століття», щоденники, серед яких переважають із записами, присвяченими його мандрівкам.

А за два роки до цього, 30 травня 2008 року, Муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського отримала домашню бібліотеку Петера Деманта. Фонд налічує майже 4 тис. книг і періодичних видань, серед яких видання німецькою, румунською, англійською, французькою, китайською, арабською, італійською, російською мовами. Це давня література, світова, російська класика, сучасна література, світовий фольклор, історія, географія, видання, присвячені подорожам, експедиціям, відкриттям, мандрівникам, природі, точним дисциплінам, космосу, мистецтву, історії ГУЛАГу, словники, різнотематичні енциклопедії тощо, видання власних творів Петера Деманта.

 

 

Бібліотека Петера Деманта.

Передача книгозбірні Деманта Чернівцям має свою історію. У Москві Петера Деманта доля звела з австрійським істориком, географом Куртом Шарром. Їх познайомила аташе з питань культури посольства Республіки Австрія під час наукової конференції. Курт Шарр мешкає в Інсбруку. Приблизно з середини 1990-х років він навідувався до Чернівців задля вивчення історії Буковини австро-угорського періоду. Отже, їх пов’язував Інсбрук і Чернівці, а також захоплення альпінізмом. Незважаючи на те, що вони належали до різних поколінь, одразу знайшли спільну мову, подружилися і підтримували стосунки до смерті Петера Деманта. 2005 року Курт Шарр організував своєму товаришу подорож до Інсбрука. Легендарний чернівчанин пробув на своїй історичній батьківщині тиждень, отримуючи під час перебування цілковите сприяння мера міста. Також він мав доповідь при університеті, у якій повідав про своє життя на Колимі. Також Курт Шарр усіляко намагався сприяти тому, аби Петер Демант отримав австрійське громадянство, свідчив про важливість цієї особистості в австрійській історії, культурі, та це так і не втілилося у життя.

Університет Інсбрука, 2005 рік. Петер Демант читає лекцію.

Коли постало питання про те, кому заповісти свою бібліотеку, то Петер Демант спочатку обрав Курта Шарра. І саме він порадив передати книгозбірню Чернівцям, мотивуючи тим, що це місто має важливе значення у житті Деманта, а його книги там будуть більш затребувані.

І так 2008 року тодішній мер Микола Федорук поїхав до Москви і перевіз бібліотеку Петера Деманта до Чернівців. Її вирішено було передати до Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського, адже заснована вона саме на приватному фонді. У такий спосіб бібліоскарби двох ерудитів, бібліофілів, двох особливих, харизматичних особистостей, Анатолія Добрянського та Петера Деманта, поєдналися в одному місці.

Звичайно, що від того часу Муніципальна бібліотека намагається популяризувати ім’я Петера Деманта.

Микола Трохимович Федорук 
та Ірина Петрівна Вєчная.

У травні 2013 року було проведено презентацію україномовного видання «Зекамерону ХХ століття», в якій взяли участь ініціатор проекту Юрій Чорней, Оксана Пендерецька, яка здійснила переклад, та редактор видання Олександр Бойченко. Під час презентації ішлося про історію здійснення видання цього документального роману (саме на такому жанровому визначенні наполягає О. Бойченко), про специфіку роботи над перекладом. На презентацію завітала Неля Селецька, яка зустрічалася на Колимі з Петером Демантом, вона передала у фонди бібліотеки колимські фотографії того часу. (Деально про презентацію можна прочитати за посиланням).

Оксана Пендерецька, Олександр Бойченко, Юрій Чорней.

За рік, у червні 2014 року, вже згадуваний науковець Курт Шарр у Муніципальній бібліотеці презентував впорядковану і видану ним книгу «Schaufeln – Schubkarren – Stacheldraht: Peter Demant – Erinnerungen eines Österreichers an Zwangsarbeitslager und Verbannung in der Sowjetunion» («Лопати – Тачки – Колючий дріт. Спогади австрійця про виправно-трудові табори і заслання в Радянському Союзі»), присвячену споминам Петера Деманта про його перебування у радянських виправно-трудових таборах та на засланні. Власне, це той самий «Зекамерон ХХ століття» лише німецькою мовою. Сюди увійшли колимські оповіді, перекладені самим автором, та окремі тексти у перекладі Курта Шарра. Плануючи видати книгу творів Петера Деманта, Курт Шарр керувався необхідністю повернення його імені німецькомовній спільноті. До цього видання його спадщина не публікувалася німецькою мовою. Після смерті Петера Деманта Курт Шарр говорив з вдовою про те, що німецькомовна спільнота зовсім не знає доробку Петера Деманта. Крім того, німецькомовні читачі мало обізнані з історією ГУЛАГу (хоча німецькою перекладалися твори Ґінзбурґ, Шаламова, Солженіцина). Тому структура книги «Schaufeln – Schubkarren – Stacheldraht» розрахована саме на німецькомовного читача. Цільове структурування книги дуже вдале і забезпечує повноту сприйняття контексту епохи. Це не лише видання творів Петера Деманта, це книга про нього, про той часовий відрізок, на який припала найбільша частина його життя, про молохівську систему-січкарню, про людину у цих обставинах як концепт. Крім головного розділу, що є текстом Деманта, книга містить ще обрамлення: вступна стаття Курта Шарра про нього і частину «Контекст», в якій пропонується осмислення ГУЛАГу як явища, а також історія австрійських в’язнів.

 

Доктор наук, старший науковий співробітник Австрійської академії наук Курт Шарр.

Назва «Лопати – Тачки – Колючий дріт» передувала назві «Зекамерон ХХ століття». І вона особливо вдала для німецькомовного реципієнта. Саме ці образи, словесні знаки одразу створюють у свідомості читача ту буттєво-просторову модель, в якій перебував Петер Демант. Лопати ув’язнених копали рови, траншеї, означуючи ними і колючим дротом територію свого існування з тачкою в руках – у постійній вимушеній важкій роботі, зігнуті, пригнічені, майже розчавлені системою постаті.

Отже, ми бачимо, що Курт Шарр усе ж здійснив «повернення» Петера Деманта на його історичну батьківщину. (Детально про презентацію та книжку - за посиланням).

У квітні 2015 року відбулася ще одна зустріч, яка мала назву «Петер Демант у долі Юрія Чорнея». У мене виникла ідея показати історію успіху людини, яка знайшла своє призначення і почувається щасливою, реалізуючи його і реалізуючись.

Юрій Чорней - історик, журналіст, дослідник біографії та таворчості Петера Деманта. 

Свого часу знайомство з Петером Демантом, через його книги, кардинально повернуло життєвий шлях журналіста, історика Юрія Чорнея. На сьогодні він відомий не просто як дослідник життя та творчості Петера Деманта, а й як найкращий експерт у цій сфері. Завдяки своїм досягненням став навіть лауреатом премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності. А починалося все несподівано і з малого. Під час зустрічі дослідник поділився результатами майже детективної справи під назвою «Петер Демант», в якій багато загадок і випадковостей і якою займається від 2008 року. Юрій Чорней розповів про те, як ця тема ставала його темою, як познайомився він з вдовою письменника, як вони стали друзями, про свою роботою над книгою, присвяченою Петеру Деманту. Звичайно, що велику роль у цій праці відіграли розповіді Ірини Петрівни Вєчної про свого чоловіка. Вона ще й передала йому окремі документи: листування Петера Деманта з нею, її особисті блокноти за роками, блокноти Деманта. Усе Ю. Чорнеєм скрупульозно проаналізоване та детально вивчене. За роки дослідницької праці йому довелося зібрати, перевірити чимало фактів, свідчень, аби дійти до чітких висновків і подати якомога повнішу та об’єктивнішу картину життя Петера Деманта, що буде представлена у книзі, над якою пан Юрій працює від жовтня 2012 року. На думку дослідника, Петер Демант дуже прислужився Чернівцям тим, що заповнив багато прогалин в уяві сучасних чернівчан про світське, повсякденне життя міста у міжвоєнний період, доповнив картину тогочасних Чернівців. (Детально про захід - за посиланням).

Інша зустріч, присвячена Петерові Деманту, відбулася 14 квітня 2016 року в рамках першого засідання клубу «Бібліотека і місто». Призначена вона була насамперед екскурсоводам. Головною темою розмови були чернівецькі адреси Петера Деманта, а метою – з’ясувати разом з екскурсоводами, чи має ця тема свою цільову аудиторію, як вона подається під час екскурсій і чи є потреба започаткувати таку вузькотематичну екскурсію, як краще подавати цю постать, аби максимально зацікавити туристів. (Детально про захід - за посиланням).

Юрій Чорней відзначив, що найперше, що належить зробити щодо постаті Петера Деманта, то це визначитися з тим, як його варто подавати туристам, на що опиратися, на чому акцентувати, аби розповіді про нього могли висвітлювати історію Чернівців, робити місту промоцію. Дослідник запропонував основні можливі вектори. Петера Деманта можна подавати як літератора, документаліста, як чернівчанина, крізь призму долі якого можна висвітлювати життєві долі інших, міжвоєнну історію міста, як чернівецьку екзотику, як таємницю, інтригу. Ну і звичайно, у зв’язку з його чернівецькими адресами. Щодо них також існують певні неоднозначності.

За твердженням Юрія Чорнея, достеменно доведеним можна вважати лише одне місце проживання Деманта. Це номер 19 по вулиці Кобилянської (це той сумнозвісний будинок, який розвалився).

Решта адрес вгадуються за текстами. Так і з ще однією можливою адресою проживання Демантів – на вулиці Главки, 13. Мешкаючи на Главки, він мав можливість спостерігати за старою письменницею-русинкою (ідеться про Ольгу Кобилянську), спогади про що зафіксував у «Першому житті».

Будинок №13 по вул. Главки та ялина, посаджена Петером Демантом, про які він згадує у "Першому житті".

Можна говорити ще про кілька адрес, пов’язаних з Петером Демантом. Найбільше суперечок викликає вілла «Лола», в якій жила знайома родина Демантів, друг, до якого Петер Демант ходив у гості, і сестра друга, з якою письменник через років 40 чи 50 зустрівся. За розрахунками Юрія Чорнея, це будинок під номером 10 по вулиці Главки.

За старими фото стало можливим визначити, де проживав друг Петера Деманта Конрад. Його будинок розташований на вулиці Добрянського під номером 9. А також місце проживання Аліси – першого кохання Деманта. Цей будинок – на вулиці Братів Руснаків, 19. Не підлягає сумнівам приміщення ліцею, у якому навчався Петер Демант, – це теперішня гімназія №5 (вул. Д. Загула, 8).

Отже, осмислення постаті Петера Деманта триває. Багато запитань, пов’язаних з ним, уже розв’язано, та ще чимало залишаються таємницями. Та однозначно незаперечним є те, що це та особистість, яка може посприяти популяризації історії та культури Чернівців. Петер Демант дозволяє створити широку, різновекторну історико-культурну парадигму. А крім того, його життєва історія, його особистісний досвід можуть бути для багатьох оптимістичним, життєствердним прикладом, можуть посприяти розв’язанню багатьох проблем. Петер Демант є еталоном любові до життя, є втіленням людини, головною цінністю якої була свобода.

«Гулагівський романтик
Петер Демант».
Людина-загадка.

Інга Кейван (текст лекції, прочитаної 20 травня 2016 року

в Науковій бібліотеці ЧНУ ім. Ю. Федьковича).

Візуальні матеріали, використані у статті, -

із архіву (також електронного) Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського

та із тих, що у вільному доступі у мережі Інтернет.