ПРО ГЕНДЕРНУ (НЕ)РІВНІСТЬ

І. ЩО НАПИСАНО НА ЛЕЛЕЧИХ СКРИЖАЛЯХ

(Уривок із листа чотирнадцятого: Ярослав, 1 квітня 1803 року)

До того як завершити цього листа, я не можу не повідомити Вам деяку інформацію про лелек, які гніздяться майже виключно в Галичині, у місцевості поблизу Ярослава, але я не буду лестити собі, адже Ви можете зробити значно вагоміші повідомлення щодо опису природи цього птаха. Вже сам вигляд лелеки, коли він прокидається та піднімається у височінь з гнізда й водночас шукає своїм поглядом сонце, розчулює мене. Як часто він тримає свою шию високо піднятою до неба, а потім знову опускає глибоко вниз, нібито він бажає проказати свою молитву та подякувати за гарне вранішнє видовище, яке сяяло йому назустріч з пурпурових хмар та полів, що стікали краплинами! Також і той спосіб, як цей птаха навчає своїх дітей літати, видає м’якість характеру. Він постійно недовго підстрибує перед ними, потім знову лягає. Без спочину він продовжує в такий спосіб сприяти швидшому розвитку крил своїх малят, позаяк він живе лише своїми дітьми. Хочеться відзначити те, про що вже говорили багато природознавців, а саме: цей птах сам вбиває паралізованих та нездатних вирушити у мандри. На цьому місці я волів би переказати дивну, але доречну розповідь теперішнього окружного лікаря з Нойсанда, що був перед тим у Ярославі, і з яким я познайомився під час подорожі до Відня. Сталося так, що один лелека, якому його подруга через своє шкутильгання більше не подобалася, знайшов собі іншу подругу й жив з нею у тому ж гнізді. Але невдовзі лелеки усієї околиці перейнялися долею несправедливо відштовхнутої сестри. Вони голосно тріпотіли крильми, вставали в порядку, подібному до бойового, вздовж церковного даху, витягали нову подругу з гнізда, катували її до того часу, доки вона не поплатилася своїм молодим життям за сміливість пожертвувати подружнім щастям своєї старшої сестри заради власного щастя, й знову відновили старі права шкутильгаючої матері. Старий лелека тихо споглядав, оскільки сам не міг протистояти насиллю зграї; йому не залишалося нічого іншого, як змиритися з сумними метаморфозами, які примусили його знову повернутися до свого першого кохання. Якби такий жахливий суд чинили над усіма тими жінками з-поміж нас, які завдають шкоди добрим, але негарним на вигляд дружинам та намагаються звабити усіх чоловіків!

 

ІІ. ПРО КОРИСТЬ ПОМІРКОВАНОЇ ПОЛІГАМІЇ

(Уривок із листа дванадцятого: Самбір, 13 березня 1803 року)

На межі Самбірського округу лежить ц.-к. камеральне володіння Ломна. Ця місцевість розташована дуже високо, тому тут вирощують багато хорошого льону, який здебільшого сукають у пряжу та продають на ярмарках по сусідству. У цій гірській місцевості, що відділяє Галичину від Угорщини, є щонайменше 50 сіл, які більше чи менше займаються вівчарством.Коли вівці випасають траву на частині гірського хребта чи схилу, їх женуть вівчарі далі й далі. Загороду, всередині якої пасуться близько 200 овець, називають «кошара». Огорожа, за якою пасуться вівці, складається зазвичай зі смерекових дощок, які щоразу забирають і щодня пересувають далі вперед. При такому впорядкованому переміщенні отримують також певну вигоду, бо та місцина, на якій були закриті вівці, здобрюється гноєм.

Щодо сімейного укладу життя у гірській місцевості навколо Ломни, то тут панує певна своєрідність, яка помітно відхиляється від строгих традицій подружньої вірності, що їх дотримуються німці у горах Карконошах. Майже кожній селянці у Ломні дозволено мати одного залицяльника, як має сеньйора у Венеції. Часто він живе у одній хаті з чоловіком. Але лише тоді виникають суперечки та звертаються до суду, коли у права та домашні справи чоловіка втручається ще один третій. Згідно з прадавнім звичаєм, такий друг сім’ї, якого тут частенько називають «приятельським братом», має довіру одночасно в обох членів подружжя. Неодружений молодий чоловік залучається обома особами до важливих справ, що стосуються побуту, й сім’я рідко може вчинити щось важливе, не отримавши і його повної згоди.

Із книги Йозефа Рорера «Нотатки під час подорожі через Буковину, вздовж Східної та Західної Галичини, Сілезії та Моравії до Відня» (переклад Лариси Олексишиної)

Ще почитати можна тут

Джерело зображення: https://digital.library.cornell.edu/catalog/ss:3872729