Меню

Чернівці, 58032, вул. Перша Приміська 3
+38 (098) 715 01 81
booksxxi@gmail.com
The third planet

СВИДЕТЕЛЬСТВО О ЖИЗНИ

Автор: Роговцева Ада
270 UAH
Рейтинг: (0.0)

Кількість

Рік видання: 2013
К-ть стор.: 336
Обкладинка: тверда, 220х176х24
ISBN: 978-966-2771-14-5
Видавництво: Meridian Czernowitz
Вага: 896 г

Над цією книгою Ада Роговцева працювала близько 10 років. «Все почалося, як підписи під фотографіями, – згадує Ада Миколаївна. – Така собі галерея портретів». Частина цього матеріалу – спогади про чоловіка, актора Костя Степанкова – вийшла окремою книгою «Мій Костя». В новій книзі Роговцева зосереджується на людях, які її виховували і з якими вона працювала. «Мене завжди оточували неординарні люди, змалечку, від самого дитинства, – говорить Ада Роговцева. – За життя назбиралося стільки всіляких історій, що у мене виникла потреба розшифрувати свої щоденники і  розповісти їх людям. Починаю я спочатку, з того, що пам’ятаю найпершим враженням. Але, говорячи про кожного, забігаю сильно наперед  – іноді до сьогодення і знову вертаюсь у хронологію». В цій книжці з-поміж інших Ада Роговцева згадує відомих акторів Віктора Халатова, Михайла Романова, Олега Борисова, Павла Луспєкаєва, Богдана Ступку та інших.
Книга «Свідоцтво про життя» мала з’явитися влітку 2012 року до 75-річного ювілею акторки. Роботу над книжкою зупинила раптова смерть сина Ади Роговцевої Костянтина. У тяжкий для акторки рік писання стало для неї порятунком. У цій книзі Ада Миколаївна згадує своїх рідних і близьких, відомих акторів і режисерів, але також прибиральниць, костюмерів, працівників сцени, без яких, на її переконання, не було б театру. «Вийшла така собі дилетантська спроба «монізму», – оцінює свою роботу Ада Роговцева. – Це жанр, який дозволяє вишукувати поезію життя, заховану в історичні портрети та ситуації».
Окрім спогадів, до книги ввійшли світлини з домашнього архіву родини Роговцевої-Степанкових. Свої мемуари Ада Роговцева писала російською та українською мовами.
Книжка має назву «Свідоцтво про життя» (дизайнер — Ростислав Лужецький, художник — Тарас Ткаченко), у виданні використано світлини з домашнього архіву Роговцевої-Степанкової. Своє «Свідоцтво...» Ада Миколаївна написала переважно російською, але у книжці міститься потужний україномовний блок, пов’язаний із роботами актриси в національному матеріалі та з сусідами й побутом села Жереб’ятин поблизу Борисполя — за словами Ади Рогоцевої, «мого притулку та розради...»
Спогади охоплюють сім десятиліть! Постає довга, яскрава низка деталей, подеколи не дуже зрозумілих сучасній молоді: про те, що в ті часи їли, що носили, що співали, як заробляли гроші, що і як святкували... Мрія дівчинки-підлітка з’їсти ціле кільце «Краківської» або «Семипалатинської» ковбаси; бабусин романс про «девушку нежную», яка «чайкой прелестною Над озером тихим спокойно жила...»; свиня Марочка, котра виросла в хаті, наче собака, та відмовлялася їсти без поцілунку в п’ятачок... Або ялинка, прикрашена стограмовими «мерзавчиками», таранкою та калиною...
Життя актриси типове для декількох поколінь: війна, окупація, повоєнні бідування, важка праця, «кухонні» інтелігентські дискусії, книжки, фільми, вистави та актори, якими захоплювалися всі. Виняткове тут одне — талант. Талант пропустити чужий біль і чужу радість крізь себе так, щоб захопити ними уяву тисяч людей. Талант бачити в природі та людях навколо оті негучні, непоказні, але безцінні щоденні «перлинки». Талант вдячності — людям і долі. Талант любові.

Коментарі  

captcha

Ми рекомендуємо