Меню

Чернівці, 58032, вул. Перша Приміська 3
+38 (098) 715 01 81
booksxxi@gmail.com

Обережно: бажання (Томас Ґлавініч "Життя бажань") Тетяна Майборода

23.08.2016

http://tsn.ua/blogi/themes/books/oberezhno-bazhannya-555233.html


   Висновок з книги Томаса Главініча напрошується тільки один - не бійтеся своїх справжніх бажань, але завжди думайте про їхні наслідки. Томас Ґлавініч починає свою нову книгу "Життя бажань" дещо схоже на булгаківську "Майстра і Маргариту" - незнайомий дивний чоловік підходить до головного персонажа Йонаса, говорить йому, що він усе про нього знає, просить загадати три бажання, а потім зникає. Назовсім. Чудова зав'язка сюжету, чи не так? До речі, Аннушка, тобто Анна, в книзі теж є, але вона не розливає олію, тож про все своєю чергою. Йонас – типовий середньостатистичний мешканець Західної Європи, який має дружину, двох синів – Тома та Кріса, і працює в рекламному агентстві "Три сестри". Але у нього є одна таємниця – він має коханку Марію. І тут якраз і починається найцікавіше.
   Він уже тривалий час розривається між обов'язком порядного сім'янина і батька, бо своїх дітей він дуже любить, і коханою жінкою, з якою він спить і без якої вже не уявляє свого існування. Дружина Гелен його вже давно не цікавить, проте він ніяк не наважується піти з родини. До того ж Марія теж заміжня за росіянином Апоком та має маленького сина Сашу. І ніхто не насмілюється розрубати цей Гордіїв вузол першим. Однак саме тут у гру і вступають потаємні бажання Йонаса, яким судилося збутися. Виявляється, таки існує щось, що не піддається логіці, що існує поза нашою свідомістю, але все-таки в межах нашого єства. От це щось і намагається виявити, знайти, зрозуміти і розгадати головний герой протягом усього роману. Читайте також: Життя на "Титаніку" Попри всю свою банальність, любовний чотирикутник в основі сюжету – є лише вдалим прикриттям для більш серйозних контекстів та асоціацій, які зринають у голові одразу, з перших сторінок. По-перше, це імена персонажів. Немає жодного сумніву, що всі вони не випадкові. Автор таким чином закодовує в них інформацію, яку хоче приховати так, щоби читачі її, врешті-решт, знайшли. Йонас – це біблійний старозавітний пророк Йона, який фігурує як персонаж у "Книзі пророка Йони" (щоправда, деякі експерти вважають її фіктивною), що мандрує тривалий час у череві риби. Марію можна розцінювати водночас і як Божу Матір, і як Марію Магдалену. Гелена тим часом нагадує давньогрецьку Єлену, яка стала "яблуком роздору", але на відміну від неї Гелену намагаються не завоювати чи поділити – її хочуть позбутися. У тексті ми також зустрічаємо Гектора, Офелію, Лею, Северина, Гая, Кіма, Вернера (майже як гетівський Вертер) та ін. Складається враження, що Ґлавініч хоче нанизати на текстуальну канву біблійні сюжети, грецькі міфи, фольклор та "вічних" літературних персонажів. Навіть історія з трьома бажаннями – чим вам не казка про Золоту Рибку? Тільки замість Золотої Рибки їх виконує чи то Воланд, чи то Мефістофель. Попри всю свою банальність, любовний чотирикутник в основі сюжету – є лише вдалим прикриттям для більш серйозних контекстів та асоціацій. Час у романі – лінійний. Він тягнеться плавно, густо та повільно – як літнє спекотне повітря, заповнюючи собою все довкола: "Була одна секунда, а її ніхто так і не сприйняв як секунду. Була лінія з окремих точок, а її ніхто так і не побачив. Час – це лінія, а оце ось – одна його точка". Але разом із тим постійно є відчуття, що він спресовується і от-от все зміниться й він потече інакше: "Його життя, здавалося, набрало швидших обертів, щоб раптово зупинитись й обережно дати йому змогу пережити щось вагоме. Невдовзі він знову жив ніби перед камерою, швидко, але не безболісно". І справді – десь із середини тексту у Йонаса з'являється стійке передчуття Апокаліпсису. Спочатку Вернер говорить про те, що в мережі гуляє чутка про астероїд Каетос 2, який насувається на Землю, потім по телевізору в новинах у прямому ефірі обривається гірськолижний підйомник, з якого вдалося врятувати лише одну дитину – всі інші загинули. Йонаса чіпляє і та, й інша новина. Але знову ж таки, чи не нагадує назва астероїду Каетос 2 перекручене слово "коїтус"? Нагадує, ще й як. І це не просто фонетичні асоціації, це ще одна з ліній роману – сексуальна. Текст рясніє описами порнографічних сцен, до того ж сплять усі з усіма – чоловіки зраджують жінкам, жінки – своїм чоловікам, а інколи сім'ї навіть вдаються до свінгерства чи просто сексу втрьох. З одного боку, між деякими персонажами секс – це шлях до кохання та духовної близькості, а з іншого (з огляду на біблійний контекст) – завжди існує нагадування про те, що певний вид насолод – це Содом і Гоморра.
   І покарання за усі подібні добре приховані гріхи (бажання?) у цьому тексті не змусить себе довго чекати: "Хмари далі пливли перед місяцем. Великим, яскравим кружалом висів він на небі. Йонас побачив, як з лівого боку на нього насунулось щось темне. Через кілька хвилин було не видно четвертини, тоді половини. Не минуло й півгодини, як він зник узагалі". Обкладинка Томас Ґлавініч "Життя бажань"_2 Роман складається з трьох частин. Кожна частина – історія одного з бажань, а разом вони являють собою цілісну картину. Із кожним новим бажанням наступне виявляється все більш глобальним та небезпечним. З одного боку, їхнє здійснення приносить Йонасові сатисфакцію, але з іншого – він платить за них надто велику ціну. Він робить усе для того, аби таки бути з Марією, і сам того не усвідомлюючи, усуває "зайвих" людей зі свого життя в надто категоричний спосіб. Помирає його дружина Гелен, їде на війну в Осетії чоловік Марії Апок. Вони можуть бути вдвох, можуть бути щасливими, але осад лишається. Виявляється, у Гелен теж був коханець, із яким вона зустрічалася кілька разів на тиждень, але про це ніхто навіть не здогадувався. У Марії ж навпаки – після зникнення з її життя Апока все добре, як ніколи. Йонаса ж тим часом все сильніше мучать божевільні видіння. Йому то являються привиди з далекого, історичного минулого, то огортає така порожнеча, що здається – він і є увесь Всесвіт. А ще він знає одне – "що Ісус його не врятує. Але жінка може". Томас Ґлавініч добре знається на російській літературі (рекламна агенція в творі має назву "Три сестри" - чи не алюзія на Чехова?), біблійній історії та людських почуттях, їхній таємній природі. Саме тому фінал роману теж доволі несподіваний – це цунамі, яке поглинає щасливих Йонаса та Марію, ніби вселенський потоп. Проте чи ця дивна історія з водою насправді не є метафорою, що Чоловік та Жінка, які знайшли одне одного, поєднавшись в любові, стали одним цілим – безкінечним Універсумом? "А тепер удвох, тільки ти і я, самі без нікого, пристебнувшись, узявшись за руки, відриваємось од землі, летимо, приземляємось, разом, удвох, кидаємо минуле життя й починаємо нове, ти зі мною, я з тобою". Висновок напрошується лише один – не бійтеся своїх справжніх бажань, але завжди думайте про їхні наслідки.