Цілик Ірина

Я народилася в Києві і живу в Києві. Це місто — моя Ахіллесова п’ята, мійнайкращий друг чи близький родич (і навіть тоді, коли ми з чоловікомгралися в дауншифтерів і на кілька років утекли до села, все це булопро любов і пристрасть, про зерна і полову). Зрештою, в Києві жилимої пра-пра, тут — усе моє таємне і явне, і я точно знаю, де продаютьсянайсмачніші пиріжки і якими стежками вигуляти дорогих гостей.У моїй родині ніхто не мав творчих професій: були вчителі, лікарі,математики, технарі; режисерів і літераторів, здається, не було ніколи.Я й досі не певна, як так вийшло, але я закінчила КДУТКіТ ім. Карпен-ка-Карого. «Режисура — не жіноча професія», — говорив нам майстер.Найсмішніше, що я з ним майже згодна тепер. Але кіно — це така ве-лика магія і така велика лотерея, спробувавши яких хоч раз, уже невідкрутишся.Література — інша моя любов. Тут мене штормить і хитає: пишутьсяпотроху то вірші, то проза, то пісні, то дитячі книжки… Що з меневиросте — сама не знаю.