Cart 0 Wishlist User Profile Call Us

Ковальова Олександра

Ковальова Олександра

Олександра Ковальова (Олеся Шепітько) - українська поетеса, прозаїк та перекладачка. Народилася 1948 року в с. Бондареве Старобільського р-ну Луганської області в селянській родині. Закінчила факультет іноземних мов Харківського державного університету. Кандидат філологічних наук, з 1986 до 2015 року - доцент факультету іноземної філології Харківського національного педагогічного університету.

Упорядниця та перекладачка 10 поетичних антологій (в т. ч. харківської та нюрнберзької поезії). Авторка шести поетичних книг, серед них: «Степові озера» (1982); «Обрії» (1988), «Осіння проща» (2006), «Незглибиме літо Батьківщини» (2018). Авторка книжки для дітей «Абетка доброти» (2005), двох книг прози – «Триблаженне дерево» (2008) та «Овлур та інші повісті» (2014), а також повісті «Пісні з колиски лихоліть» (2017).

Переклала 13 книг, серед яких: П. П. Віплінгер – «Знаки життя» (1996), Вальтер Загорка – «Листи Ромео» (1998), Манфред Шваб – «Поміж літом і зимою» (1999). Переклала вірші німецьких поетів від середньовіччя до середини XX ст. (в т. ч. такі книжки, як «Потік» (2011), «Блакить» (2014), «Демони міст» (2016), «Мій німецький канон» (2017)). Авторка перекладу роману Міхаеля Целлера «Кропп. Звіт», роману Даніеля Кельмана «Тілль» (2021) та романів Марлізе Арольд «Фатальне закляття» (2016) і «Чародійки» (2017).

Здобула численні нагороди, зокрема премію ім. Костя Гордієнка (2008), Харківську обласну премію ім. О. Масельського (в номінації «Поезія» – у 2010 році, а в номінації «Проза» – у 2018-му), премію журналу «Березіль» (1996, 2008, 2011), премію міжнародного конкурсу «Бути людиною» (2018).
У 2000 році була стипендіаткою міста Нюрнберґа. Авторка публікацій в таких німецьких часописах, як Wortlaut, Dullnraamer та
Straßenkreuzer.

Поезії Олександри Ковальової публікувались у перекладах англійською, білоруською, молдовською, німецькою та російською мовами. Членкиня Національної спілки письменників України (з 1983 року).