Лянцкоронська Кароліна

Повне її ім’я – Кароліна Марія Аделаїда Франциска Ксавера Малгожата Едіна, графиня Лянцкоронська з Бжезі з гербу Задора – відома гуманістка, правозахисниця, патріотка, науковець та меценат. Вона була другою дитиною польського магната Кароля Графа фон Бжезі – Лянцкоронського та пруської графині Малгожати фон Ліхновської. Незважаючи на те, що Кароліна мала графський титул, вона його ніколи не використовувала, пояснюючи це тим, що значення мають лише академічні звання. Вона була видатним експертом та дослідником італійського мистецтва ренесансу та бароко, автором численних праць, присвячених творчості найбільших італійських майстрів XVI століття. Докторантуру з історії мистецтва Лянцкоронська отримала в 1926 р. у Віденському університеті. У 1936р. вона стала першою жінкою в Польщі, яка написала дисертацію з історії мистецтва, і в той же час першою жінкою-професором у Львівському університеті Яна Казимира, яка отримала там свою вищу академічну кваліфікацію.

Під час війни Кароліна долучилася до польського Руху Опору, працювала медсестрою Червоного Хреста, була заарештована гестапо і засуджена до смертної кари. Завдяки сімейним зв’язкам не була страчена, а натомість її відправили до концтабору Равенсбрюк. У квітні 45-го після втручання Міжнародного Червоного Хреста її нарешті було звільнено. В ці страшні роки Кароліна Лянцкоронська була свідком терору та жорстокості, скоєних совєтами та нацистами, про це згодом вона напише у своїх Військових спогадах.