Мартін Поллак народився 25 травня 1944, м. Бад-Галль. Австрійський письменник, журналіст, перекладач, спеціаліст з проблематики Центральної та Східної Європи, зокрема східноєвропейської історії. Вивчав славістику та східноєвропейську історію в університетах Відня, Варшави, Югославії. Від 1987 працював у журналі «Der Spiegel», був кореспондентом у Відні та Варшаві. З 1998 вільний літератор. З 2012 по 2014 рік – куратор програми Ляйпцизького книжкового ярмарку «Транзит», присвяченої літературі України, Білорусі та Польщі. Усі книги Мартіна Поллака прямо чи дотично пов’язані з проблематикою Центральної та Східної Європи, зі східноєвропейськими євреями. Серед найвідоміших книг Поллака «До Галичини», «Смерть у бункері. Історія мого батька», «Цісар Америки. Велика втеча з Галичини», «Отруєні пейзажі».
Німецька академія мови і поезії в Дармштадті (Deutsche Akademie für Spracheund Dichtung, DASD) оголосилаМартіна Поллака лауреатом Премії імені Йоганна Генріха Мерка (Johann-Heinrich-Merck-Preis) 2018 року. Дослідника відзначено за літературну критику та есеїстику.
Крістоф Рансмаєр народився 20 березня 1954 р. у Велсі (Верхня Австрія), що біля озера Траун, в сім'ї сільського вчителя. У дитинстві хлопець любив спостерігати за красою стрімких скель та насолоджуватися тишею. «Мої гори завжди зі мною, їх ви знайдете і в «Останньому світі», — зазначав пізніше письменник. До школи Крістоф ходив у Ройтгамі та Ґмундені, а в містечку Ламбах закінчив Бенедиктинську гімназію. Протягом шести років (1972—1978) він вивчав філософію та ентомологію у Віденському університеті. Особливо його цікавила філософсько-естетична теорія трансцендентального мислення, яка позначилася на подальшому літературному стилі письменника: «Мистецтво — це відбиток того, що недосяжне смерті, туга за чимось зовсім іншим». В університетські роки Рансмайр розпочав роботу над дисертацією про політичні утопії та співвідношення індивідуальної свободи і суспільної. Але, захопившись письменницькою діяльністю, наукової роботи він так і не завершив.
Тривалий час К. Рансмаєр працював журналістом, що до певної міри дало йому змогу вирішувати матеріальні проблеми, відкривати неоціненні можливості спілкування та спостереження, пізнавати життя безпосередньо. Робота над репортажами та есе відшліфувала його письменницький стиль, привчила лаконічно, виразно висловлювати думки.