«Видавництво 21» уже анонсувало вихід роману сценариста та режисера-документаліста Іллі Макаренка «Магнум». Події роману відбуваються у наш у Лісабоні, але головний герой та оповідач, намагаючись розгадати таємницю літнього португальця Алберту, занурюється у події, пов’язані з Революцією Гвоздик та її учасниками і сучасниками. Така тема може видаватися трохи несподіваною, адже для українців Португалія здебільшого асоціюється з темою заробітчанства. Ми поспілкувалися з автором про те, чому він зосередився саме на Португалії, на подіях, які там відбувалися понад 40 років тому.
- Чому саме Португалія і чому саме Революція Гвоздик, адже в історії ХХ століття чимало інших революцій?
У кожного трапляється період у житті, коли хочеться кинути все і податися світ за очі. Спочатку ти про це жартуєш, а потім в якийсь момент кажеш собі вже всерйоз: «А чом би й ні?». Рівно 3 роки тому в день мого народження мій приятель порадив Португалію і жартома написав в одній з португальських фб-спільнот: «Організм (28 років), змучений зйомками і монтажами відео, хоче зібратися думками і вирішити, як жити далі. Задовольняється мінімумом, їсть із рук, у дитинстві добре грав у футбол. Якщо комусь треба оператор-режисер – дайте знати. Бо цей дауншифтер зібрався в ресторан або на будівництво «мозги розгружати». Звісно, добрі люди відгукнулися, запропонували житло і підробіток. Так я опинився в Лісабоні.
.jpg)
А там вже закрутилося. Очі в різні боки, емоції від тої краси через край. Почав писати спочатку просто про поїздку, про українців в Португалії, а потім одного разу, коли їхали з приятелем мостом, що названо на честь дати Революції Гвоздик «Міст 25 квітня», дізнався потроху і про саму революцію, і про «Рух Капітанів», і про Спротив. Наступного візиту побіг у музей Спротиву, і там мене пробрало. Тоді я вирішив розбавити теми «себе» і «наших за кордоном» побутом, культурою і історією Португалії. Так і з’явилася окрема сюжетна лінія (саме через неї роман можна назвати детективом) про Революцію Гвоздик.
- Чим ця історія мала б зацікавити українських читачів? Зрештою, якою Ви бачите цільову аудиторію свого роману?
Коли з’явилася ідея прописати цілу сюжетну лінію про Революцію Гвоздик, я засумнівався в цікавості книги для українського читача. Бо хто там знає про ту революцію? Кому вона треба? І взагалі, кого цікавить Португалія? Але те, що я придумав, мене захоплювало особисто. І тому я почав обережно балансувати між «українською» лінією і «португальською». Спочатку було цікаво писати про заробітчанство (ця тема для мене відкрилася зовсім іншим боком, я не розгледів у ній негативного відтінку, як про це прийнято думати), а потім захопився детективом. Давав читати чернетки друзям. І виявилось, що обидві лінії однаково викликають цікавість. Якщо брати вкупі усе те, що сприяло написанню книги – пригоди, питання еміграції, стосунки, історія, подорожі, – то книга має зацікавити доволі широку аудиторію. Адже ми всі за останній рік сильно «зголодніли» за подорожами, літаками, океаном, Європою. Я думаю, кожен у цій книзі знайде для себе щось особисте. Любителям сімейних драм взагалі дуже раджу.
- Чи мають своїх прототипів герої «Магнуму», причетні до Революції Гвоздик,? Взагалі, скільки у розказаній Вами історії вигадки, а скільки правди?
Усі герої «Магнуму» – це мої друзі. Але в реальному житті вони не є тими, ким виступають у книзі. Це загалом запозичені риси, які допомогли мені створити героїв більш живими і органічними. Є декілька героїв, яких я вигадав абсолютно з нуля. Наприклад, власниця ташки сеньйора Штефанія. Головному герою потрібна була локація, де він міг би щось дізнаватися, намагаючись розкрити таємниці майже 50-річної давнини, і знайомитися з португальським побутом і менталітетом. Кращого місця за сімейний ресторанчик, годі й шукати. А його власниця – це мудра і добра тітонька, яка все про всіх знає, всіх нагодує і врятує.
 |
 |
Більшість з того, що описано в книзі, звісно, вигадка. Абсолютно реальні там тільки Лісабон, Революція Гвоздик і мої особисті переживання, яким я надав форму, щоб якось себе зрозуміти. Цю форму я назвав «Магнум». Але це не те, про що виникає перша думка. Сподіваюсь, мій magnum opus ще попереду.
У матеріалі використані фото із приватного архіву Іллі Макаренка
Інга Кейван, PR-менеджер «Видавництва 21»