Після Х Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал», як і інші гравці українського книжкового ринку, «Видавництво 21» ділилося з «Читомо» своїми арсенальними враженнями, досягненнями, викликами. Підсумковий матеріал, в якому зібрано відгуки різних видавців, можна прочитати у матеріалі Нати Коваль «Місія — вижити й #ДочекатисяКнижкового». Пропонуємо нашим читачам познайомитися з розгорнутим коментарем від «Видавництва 21», наданим «Читомо» PR-менеджеркою Інгою Кейван.
- Яким був 2020 рік для видавництв «Книги ХХІ», «Чорні вівці», «Meridian Czernowitz»? Як його пережили? Чи збільшилось покупців в онлайн-крамниці під час локдаунів? Чи збільшили свою присутність у соцмрежах і як через них працювали з аудиторією? Які акції робили для привернення уваги покупців (книжки по 50 грн., наприклад))? Чи на ваші книжки також шалені знижки в «Книгарні Є» і як про це з ними комунікуєте?
2020-й був роком викликів і роком переформатування. Нам, як і всім видавцям доводилося приймати багато нових рішень, проявляти гнучкість, працювати ще більше і швидше, аніж раніше. Звісно, я більше можу говорити про «Видавництво 21», але знаю, що у подібних темпах та умовах працювали і наші партнери «Meridian Czernowitz» та дитяче арт-видавництво «Чорні вівці». Безперечно, 2020-й – рік стресовий. Але він показав, наскільки сильною і професійною є наша команда.
Так, у нас значно збільшилася кількість покупців в онлайн-крамниці. Нам доводилося приймати чимало компромісних рішень, аби втримати покупців і дати можливість їм придбати бажані книжки у непростих для всіх фінансових умовах. Тому на нашому сайті різноманітні акції, власне, у режимі нон-стоп. Акція, яка дала найпотужніший ефект, – це кожна друга книжка із замовлення у подарунок.
Щоб отримувати фідбек, нам потрібно постійно комунікувати з аудиторією. Така комунікація відбувається у різних форматах на різних майданчиках.
Знижки «Книгарні Є» – це складне питання. З цього приводу ми неодноразово спілкувалися безпосередньо у нашому колективі. Зверталися до «Книгарні Є» з проханням прибрати знижки на певні позиції хоча б на період наших акцій. Інколи вони йшли назустріч. Загалом це питання потребує фахового і відвертого обговорення за присутності різних сторін – без нього не досягти якісного результату.
- Чи мали ви конкретний план на 2020-й, і чи все вдалося втілити? Чи маєте і який план на 2021-й, та як відбувається його втілення? Від чого довелося відмовитися? Чи виникли якісь інші несподівані перспективи?
Плани. Так, обов’язково. Видавництво зазвичай складає план наперед на рік-півтора. Деякі книжки виходили трохи пізніше, аніж було заплановано попередньо. Здебільшого це відбувалося через збій у роботі друкарень. Але все заплановане вийшло. На 2021 рік у нас заплановано дуже багато книжок, частина із яких уже вийшла. Особливо напружена робота була перед Книжковим Арсеналом. Видавництво надавало перевагу насамперед тим книжкам, які мали бути презентовані під час цієї події. Тепер готуємо черговий блок до «Book Forum Lviv».
Перспективи. У 2020 році «Видавництво 21» підписало угоду з House of Europe про фінансову підтримку українського видання роману сучасної хорватської письменниці Дубравки Уґрешич «Музей безумовної капітуляції» у перекладі Андрія Любки. Книжка Олександра Бойченка «50 відсотків рації» вийшла у Сербії. Переклад і видання цієї книжки у Сербії було здійснено за підтримки програми перекладів від Українського інституту книги Translate Ukraine. За цією ж програмою у Румунії вийде роман Максима Дупешка «Історія, варта цілого яблуневого саду».
- Які новинки ви привезли на «Книжковий Арсенал»? Що найбільше мало попит? Що казали покупці про ваші видання? Чи могли вас знайти в залі та на дитліт стенді?
Новинки. На цьогорічний «Книжковий Арсенал» «Видавництво 21» підготувало чимало новинок. Це роман Іллі Макаренка «Магнум», а також видані у співпраці з Літературною агенцією OVO романи «ТАДУШ» Артема Поспєлова, «Твоя М.» Ірини Жураковської, «Рефлекс медузи» Роксолани Сьоми, «Вивітрювання» Артема Чапая, які у різних форматах були презентовані під час фестивалю. Звісно ж, книжка, на яку дуже очікували українська та білоруська інтелектуальні спільноти, – «Ми прокинемось іншими» Ії Ківи: інтерв’ю з десятьма сучасними білоруськими письменниками. Це проєкт Бібліотеки Українського ПЕН, підтриманий Міжнародним фондом «Відродження». Книжка, яка працює зокрема з питаннями мови і пам’яті, – «колись я бігала босоніж по м’якій траві» сучасної австрійської письменниці Кароліни Шутті (вийшла у перекладі Володимира Кам’янця). І збірка малої прози психологині Лідії Орбан-Лембрик «Коли квітне сакура». У сегменті нонфікшн-літератури ми представили несподівану для багатьох книжку французьких стоматологів-хірургів Жана-Франсуа Ардуена та Родріга Матьє «Зуби кажуть правду» (переклад Тараса Івасютина, Павла Троца).
«Магнум» і «ТАДУШ» – це дебютні романи. І, вочевидь, ці тексти та імена їхніх авторів уже можна назвати серед найяскравіших літературних відкриттів 2021 року. Власне, ці книжки викликали чималий інтерес у відвідувачів.
Особливий попит був на новий роман Артема Чапая «Вивітрювання» та на українське видання книжки Томаша Ґживачевського «Кордони мрій. Про невизнані республіки» у перекладі Наталі Ткачик. Інтерес до них був посилений також участю авторів у «Книжковому Арсеналі». Видавництво організувало і провело заходи за їхньої участі: «Плакати, сміятися – чи як завжди? Що робити в разі кінця світу? Презентація постапокаліптичного роману Артема Чапая «Вивітрювання», «Шляхами (до) невизнаних республік. Розмова про книжку Томаша Ґживачевського «Кордони мрій. Про невизнані республіки» (співорганізатори: Польський Інститут у Києві, за підтримки польського Інституту Книжки).
Щодо новинок наших партнерів то від «Meridian Czernowitz» це, звісно, «Вишиваний. Король України», «Псалом авіації» Сергія Жадана і його переклад віршів Бертольта Брехта «Похвала діалектиці», а також така очікувана прихильниками творчості Тараса Прохаська збірка його текстів «Бо є так». Дитяче арт-видавництво «Чорні вівці» привезли, як завжди естетично довершені, дотепні і цікаві новинки, серед яких «Диводрім і Піжамна Пані» Іри Бови з дуже особливим оформленням Неллі Родіонової та Дмитра Воронова; «Горістечко» та «Бабайка» сучасних молодих литовських автора та художниці Бенаса Берантаса та Вілії Квіскайте (переклад Володислава Журби; «Робот Чапек на планеті із трьома сонцями» – перша книжка із серії пригод робота Чапека, написана і намальована болгарськими автором та художником Маріном Трошановим та Петиром Станіміровим (переклад Олени Райкової); «Круторіжка у Страшному Лісі» словенської письменниці Яни Бауер (переклад Мар’яни Климець) – дотепна, смішна, жвава, а ще дуже вишукана естетично; фентезі Катерини Лазірко для дітей віком приблизно від 10 років «Ефлейти». Також «Чорні вівці» провели на «Книжковому Арсеналі» кілька заходів, пов’язаних з книжкою литовських письменниці та художниці Евеліни Дацюти та Аушри Кюдулайте «Щастя – це Лисичка» (переклад Володислава Журби); всі заходи відбувалися за участі Аушри Кюдулайте.
Логістика. Стенди, розташовані у залі, відвідувачам було знайти простіше, а з секцією, розташованою на відкритому просторі було трохи складніше. Імовірно, не в останню чергу через те, що відвідувачі (та й пряма аудиторія) ще не звикли до цієї зони. Очевидно цю проблему могли вирішити вказівники, якими можна було оснастити територію Арсеналу: вони б полегшили пошук потрібних майданчиків, локацій.
- Як вам «Книжковий Арсенал»? Що сподобалось, що не сподобалось? Чи були якісь логістичні та інші проблеми (розкажіть про всі зручності та незручності вуличного стенду «Чорних овець»): що бажано було б покращити, а що було добре продумано?
Найбільше сподобалося те, що «Книжковий Арсенал» нарешті відбувся! Величезна вдячність за це його команді, якій доводилося працювати у доволі стресовій ситуації невизначеності.
Оскільки мені довелося працювати від видавництва на всіх рівнях і ярмарку, і фестивалю (від підготовки нашої участі і до виїзду), то, звісно, я маю об’єктивні картинку та враження. Щодо фестивальної частини, то тут все ідеально. Щодо ярмаркової, то хотілося б, щоб організатори на майбутнє врахували певні моменти. Приміром, у дні фестивалю суворо було заборонено довозити книжки до точок продажу навіть на невеличких двоколісних візках. Я розумію, що це зумовлено правилами безпеки. Але ж часто новинки приїжджають уже безпосередньо на ярмарок (і не видавці встановлюють часові обмеження перевізникам), або виникає потреба поповнити кількість тих чи інших позицій чи навіть перевезти книжки з однієї точки продажу на іншу. Двом нашим працівникам у спеку довелося вручну розносити до пів тисячі книжок. Це не лише не дуже гуманно, а й небезпечно для здоров’я працівників. Дуже важливо, щоб це питання на майбутнє було вирішеним з урахуванням інтересів як відвідувачів, так і прямих учасників Книжкового Арсеналу.
Щодо дитячої секції. Плюс у тому, що вона перебувала на відкритому просторі: в умовах пандемії це слушне рішення. Але як на мене, територія зі стендами потребувала спеціального настилу. Можливо, це б також посприяло зменшенню кількості пилюки та бруду, який заносився на стенди з ногами. Щодо охолоджувачів повітря, то я нічого не можу сказати, оскільки технічно не компетентна у цих питаннях і не знаю, чи реально було щось таке зробити. Але от прибирання з пилосмоками точно б не завадило. Також варто було продумати доступ до води на дитячій території – хоча б для того, щоб умитися / умити дитину; це і профілактика теплових ударів.
Безбар’єрність простору Арсеналу. Відкрита частина та перший поверх Арсеналу відповідають усім умовам доступності. А от другий поверх навряд. Як на мене, то варто було б попрацювати над питанням доступності другого поверху для маломобільних людей.
Звісно, цьогорічний «Книжковий Арсенал» мав свої виклики, але вони також на користь, адже робота з ними лише сприятиме вдосконаленню, врахуванню різних інтересів. Та Х Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» був прекрасним, як на мене, і дуже-дуже очікуваним, що засвідчила хоча б велика кількість відвідувачів та їхній інтерес як до книжок , так і до всіх подій.
Дякуємо «Читомо» за імпульс, у результаті якого з’явився цей матеріал.
Інга Кейван, PR-менеджерка «Видавництва 21»