Меню

Чернівці, 58032, вул. Перша Приміська 3
+38 (098) 715 01 81
booksxxi@gmail.com

«На знак програної битви проти богів». Розмова з автором та перекладачкою книжки «Прісний сир з полином»

26.04.2021

Сьогодні світ згадує про найбільшу в історії атомної енергетики катастрофу, яка сталася 26 квітня 1986 року внаслідок вибуху на Чорнобильській АЕС. Її наслідки тривалі і глобальні. І дуже важлива ефективна робота всього людства з цим трагічним досвідом.

Ми вже розповідали про двомовне видання книжки бельгійського письменника Алена Ванклостера «Прісний сир з полином. Cream cheese with wormwood», яка осмислює саме тему Чорнобиля і долі людей, яким довелося стати жертвами катастрофи. Ми поспілкувалися з автором та з перекладачкою української частини видання Таїсією Наконечною про те, як виникла ідея книжки, про роботу над нею, її специфіку, меседжі, власне про Чорнобильську катастрофу, її наслідки та уроки.

 

«Моя особиста дружба з деякими жертвами Чорнобильської катастрофи

зробила мене привілейованим свідком»

 

Ален Ванклостер. Фото з фейсбук-сторінки письменника

Моя залученість зростала поступово. На книжковому ярмарку в Антверпені в 2016 році я придбав книгу «Атлас зниклих міст». У ній була розказана історія Прип’яті. І ця тема мене одразу захопила. Я, звичайно, знав про Чорнобильську ядерну катастрофу, але ніколи не чув ані про евакуацію цілого міста Прип’ять, ані про «зону відчуження». Я був дуже вражений і почав досліджувати та читати. В Інтернеті я знайшов тисячі кадрів.

У соціальній мережі я познайомився з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, евакуйованою поетесою Любов’ю Сиротою. Я вивчив її книжку свідчень «Синдром Прип’яті» і вирішив відвідати авторку в Іванкові 2017 року. У Києві я побував у Національному музеї Чорнобиля, де зустрівся з членами ГО «Інвалідів-чорнобильців Земляки». Я відразу збагнув, що повинен їхні страждання трансформувати у щось мистецьке. Я швидко зрозумів, що жертви катастрофи не почуваються визнаними, і я хотів, щоб їхня історія не забулася. Як сказав єврей Елі Візель: «Коли ви слухаєте свідка, ви стаєте свідком». І так зросла дружба на все життя. 

Я, звичайно, не сказав би, що поезія – це найефективніший спосіб послання людству. Є багато способів: мистецтво, як-от література, кіно, живопис і скульптура, а також політика, демонстрації тощо. Але поезія – це мій спосіб самовираження, я насамперед поет. З поезією не потрібно багато слів, щоб розбудити цілий світ. Як сказав бельгійський художник Пол Бері: «Подібно до запальних промов, поезія завжди тримає в кишені книгу сірників».

Я також виявив, що про Чорнобиль вже було багато написано, переважно це політичний та історичний аналіз того, чому сталася катастрофа та хто несе відповідальність. Тому я хотів зробити щось відмінне: продемонструвати з різних сторін довготермінові наслідки такої великої катастрофи для людей. Вірші та малюнки – форми найбільш відповідні моїм талантам. А моя особиста дружба з деякими потерпілими унаслідок Чорнобильської катастрофи зробила мене привілейованим свідком.

Коли я був у Києві влітку 2017 року, я також відвідав розташований поруч із прекрасним приміщенням Бессарабського ринку PinchukArtCentre, в якому велика колекцією з сучасного мистецтва. Мене дуже здивувало, що в галереї був цілий відділ, присвячений інтерпретації українськими художниками наслідів Чорнобильської ядерної катастрофи. Я побачив фотографії, фільми та картини. Одразу кинулася в очі велика картина Георгія Сенченка «Сакральний пейзаж Пітера Брейгеля». Я побачив бджолярів, які нагадали мені ліквідаторів із Чорнобиля. Пізніше я з’ясував, що це копія невеликого малюнка відомого фламандського художника шістнадцятого століття Пітера Брейгеля Старшого «Бджолярі». Так у мене виникла ідея дати всім моїм віршам назви за творами Брейгеля. Після тривалого вивчення робіт Брейгеля мені це вдалося. Потім я зробив власні ілюстрації на основі деталей Брейгелевих картин, дещо видозмінивши їх, щоб пов’язати їх з моїми текстами про Чорнобиль.

Я заздалегідь не думав про архітектоніку своєї книги. Спочатку я писав новелу, тобто прозу. Мої друзі порадили мені із найсильніших оповідей та найкращих текстів змалювати кілька віршів Тож спочатку я просто писав вірші. Коли я виявив зв’язок між картиною Сенченка «Сакральний пейзаж Пітера Брейгеля» та малюнком Брейгеля «Бджолярі», я замислився також над тим, щоб додати серію малюнків. Працювати з цими зв’язками і меседжами не завжди було легко, але врешті-решт це мені вдалося.

Від самого початку я мріяв перекласти свою книгу англійською та українською мовами, щоб мої друзі українці також могли прочитати мої вірші. Завдяки чудовим перекладам Мартіни Далі (англійською) та особливо Таїсії Наконечної (українською) моя мрія стала реальністю.

Ален Ванклостер. Фото з фейсбук-сторінки письменника

Роками я не підозрював про надзвичайно тривалий вплив Чорнобильської ядерної катастрофи. Близько 135 000 людей повинні були покинути свої домівки, і площа близько радіусом близько 30 кілометрів назавжди стала забороненою зоною. Ядерна хмара пронеслася по всій Європі, разом з Бельгією, у п’ятницю 2 травня 1986 року. У моїй країні відповідальні міністри брехали про можливі наслідки. Нам просто пощастило, що того дня не пішов дощ, інакше сталося б випадання радіоактивних речовин. Та насамперед мене вразила велика кількість жертв, людей, які захворіли та померли від раку через роки після катастрофи. Крім того, є також жертви «другого покоління» – діти, народжені після катастрофи від заражених батьків. Мені також дуже дивно, що світові політики не виносять уроків з такої великої ядерної катастрофи. Через двадцять п’ять років вибухнула атомна електростанція у Фукусімі. Де і коли відбудеться наступна катастрофа? У Бельгії біля Антверпена, найбільшого міста країни, в якому півмільйона мешканців, є велика атомна електростанція.

Для мене це складне питання. Я художник, а не політик чи історик. Я читав, що журналісти впевнені, що Чорнобильська ядерна катастрофа і особливо те, як уряд реагував на неї, ознаменували початок падіння комунізму та Радянського Союзу. Мені здається, що світові політики не засвоїли багато уроків після Чорнобиля 1986 року, це швидше відбулося після катастрофи на Фукусімі в 2011 році. Тепер по всій Європі люди ставлять відверті питання щодо атомної енергетики, а старі електростанції зупиняють. Дедалі більше людей переходять до надійних джерел енергозабезпечення, як-от сонце та вітер. Це хороша еволюція, це дає надію.

 

«…людству варто усвідомити, що воно вразливе»

Таїсія Наконечна

Ален Звернувся до мене через нашу спільну знайому, бельгійську перекладачку українського походження Оксану Сеничак, і запропонував мені розглянути можливість перекладу збірки «Platte kaas met alsem» українською. Тоді книга ще тільки готувалася до друку в бельгійському видавництві, але Ален дуже хотів, аби вона вийшла і в Україні. З самого початку я уявляла собі цей проект як нідерландсько-українську книгу, але Ален вирішив, що з англійським перекладом вона стане більш інтернаціональною. Тож, саме такий вигляд книги – це рішення автора.

З самого початку я дещо сумнівалася в тому, що подужаю це проект. Це мій перший переклад з нідерландської, тому почувалася трохи невпевнено. Довго шукала стилістику, в якій би вірші зазвучали максимально близько саме для українського читача. Власне, це було основним побажанням автора. Перечитувала книгу багато разів, розглядала ілюстрації, намагалася окреслити її для себе жанрово, аби зрозуміти, з якого боку до неї підступитися. І в один прекрасний момент усвідомила, що ця книга – це така собі новітня версія епічної оповіді. Власне, Ален сам себе називає поетом-оповідачем. Каже, що в його віршах завжди присутня історія.

Не виникало, навпаки. Якраз достатнє знання української поетичної традиції і володіння на практиці поетичними засобами, допомагало. Спочатку робота йшла дуже повільно, але чим далі заглиблювалась, тим простіше стало підбирати відповідники і складати їх у ритмічні поетичні оповіді. 

Найперше людству варто усвідомити, що воно вразливе. Зрештою, ситуація, що склалася крайнього року якраз це дуже гарно ілюструє. Саме такі книги, як «Прісний сир з полином» дуже гарно опускають на землю, нагадуючи про те, що людина – це лише створіння із кістки і плоті, які ой як легко руйнуються.

Чорнобильська катастрофа закріпила розуміння того, що граната в руках у мавпи, а в цьому випадку, навіть найбільш мирна технологія в руках тоталітарного режиму, який ні в що не ставить людське життя, це страшенно небезпечно. При чому не лише для самого режиму, але й для всього людства.

З Таїсією Наконечною та Аленом Ванклостером розмовляла Інга Кейван

 

Божевільна Грета

Я часто збираю повні стадіони

І виступаю на телебаченні: мільйони

Не відходять від екранів, хоч нікого я не силую.

Я — просто жінка з особливою силою.

 

Я шепочу потужні, містичні заклинання

Махаю руками, плюю через ліве плече, виконую бажання,

Освячую воду вдосвіта зірваним зіллям.

І лікуватиму нею вам душу і тіло.

 

Священик окроплює котики вербові,

Що цілий рік висітимуть під дахом символом любові.

А потім хтось поховає їх під брамою на спеці,

Коли навесні кланятиметься лелеці.

 

Яйця на Великдень фарбують, як важливий набуток,

Червоні на любов, сині — довголіття, чорні — на смуток.

Але коли несуть попри хату покійника і за ним плачуть,

Зачини ретельно двері й вікна, бо смерть тебе побачить.

(про відьму Параску)