26 квітня світова спільнота відзначатиме трагічну і водночас важливу дату – 35 років від дня Чорнобильської катастрофи. Важливу, оскільки, осмислюючи її, людство працює над тим, як уникати подібного; згадуючи про Чорнобильську катастрофу, людство дуже чітко бачить, як пов’язані наслідки з причинами; говорячи про вибух на Чорнобильській АЕС, світова спільнота усвідомлює, що подібні катастрофи не бувають локальними – вони мають глобальний і тривалий у часі вплив. У «Видавництві 21» нещодавно побачила світ книжка, яка також засвідчує важливість цього дискурсу на вселюдському рівні. Це поетична книжка бельгійського поета Алена Ванклостера «Прісний сир з полином. Cream cheese with wormwood». Видання двомовне – українською та англійською. Над українським перекладом працювала Таїсія Наконечна, над англійським – Мартіна Далі.
Автор цілковито перейнявся трагедією Чорнобильської катастрофи, тонко відчув та передав її не лише у 27 текстах, а й в ілюстраціях, на які Алена Ванклостера надихнула картина українського художника Георгія Сенченка «Сакральний пейзаж Пітера Брейгеля». Саме цей мистецький твір використано в оформленні обкладинки «Прісного сиру з полином». Картина Георгія Сенченка – це ідеальна копія малюнка Пітера Брейгеля Старшого «Бджолярі». Ален Ванклостер узяв за основу твори видатного фламандського художника і створив ілюстрації до кожного вірша. Письменник картину Георгія Сенченка побачив 2017 року у PinchukArtCentre на виставці робіт, присвячених темі Чорнобиля, і одразу вловив її меседж: «Я побачив бджолярів, які нагадували мені ліквідаторів із Чорнобиля».
І, очевидно, те, що іноземець зацікавився темою, здавалося б, найбільше близькою та болісною українцям, білорусам, – не дивина, а закономірність, адже наша планета насправді дуже маленька і вразлива, а екокатастрофа в якійсь одній із її точок відлунює в усій екосистемі. Ален Ванклостер у тему Чорнобиля «вростав поступово»: «2016 року на книжковому ярмарку в Антверпені я придбав книгу «Атлас зниклих міст». У ній була оповідь про Прип’ять. І ця тема мене одразу захопила. Я, звичайно, знав про Чорнобильську ядерну катастрофу, але ніколи не чув ані про евакуацію цілого міста Прип’ять, ані про «зону відчуження». Я був дуже вражений і почав досліджувати та читати. В Інтернеті я знайшов тисячі кадрів». Далі було знайомство з українською письменницею, переселенкою із Прип’яті Любов’ю Сиротою та її книгою «Синдром Прип’яті», з членами ГО «Інвалідів-чорнобильців Земляки». «Я відразу збагнув, що повинен їхні страждання трансформувати у щось мистецьке, – розповів Ален Ванклостер. – Я швидко зрозумів, що жертви катастрофи не почуваються визнаними, і я хотів, щоб їхня історія не забулася. Як сказав єврей Елі Візель: «Коли ви слухаєте свідка, ви стаєте свідком». І так зросла дружба на все життя. І моя особиста дружба з деякими жертвами Чорнобильської катастрофи зробила мене привілейованим свідком».
Ален Ванклостер і Любов Сирота під час Аленового перебування в Україні
Ален Ванклостер поділився, що, вивчаючи тему Чорнобильської катастрофи, був найбільше приголомшений її тривалими і масштабними наслідками: «Та насамперед мене вразила велика кількість жертв, людей, які захворіли та померли від раку через роки після катастрофи. Крім того, є також жертви «другого покоління», – діти, народжені після катастрофи від заражених батьків. Мені також дуже дивно, що світові політики не виносять уроки з такої великої ядерної катастрофи. Через двадцять п’ять років атомна електростанція у Фукусімі вибухнула. Де і коли відбудеться наступна катастрофа? У Бельгії біля Антверпена, найбільшого міста країни, в якому півмільйона мешканців, є велика атомна електростанція».
Ілюстрація Алена Ванклостера до вірша «Притча про сліпих»
Для автора було важливо, щоб його книжка зазвучала українською і потрапила до українського читача, а також він прийняв рішення на користь англійської мови, а не нідерландської, задля того щоб книжка охопила якомога більшу аудиторію. «Від самого початку я мріяв перекласти свою книгу англійською та українською мовами, щоб мої друзі українці також могли прочитати мої вірші. Завдяки чудовим перекладам Мартіни Далі (англійською) та особливо Таїсії Наконечної (українською) моя мрія стала реальністю».
Таїсія Наконечна
Робота над «Прісним сиром з полином» – це дебют Таїсії Наконечної як перекладачки з нідерландської. «З самого початку я дещо сумнівалася в тому, що подужаю це проект. Це мій перший переклад з нідерландської, тому почувалася трохи невпевнено, – поділилася Таїсія. – Довго шукала стилістику, в якій би вірші зазвучали максимально близько саме для українського читача. Власне, це було основним побажанням автора. Перечитувала книгу багато разів, розглядала ілюстрації, намагалася окреслити її для себе жанрово, аби зрозуміти, з якого боку до неї підступитися. І в один прекрасний момент усвідомила, що ця книга – це така собі новітня версія епічної оповіді. Власне, Ален сам себе називає поетом-оповідачем. Каже, що в його віршах завжди присутня історія».
На запитання, чому «Прісний сир з полином» варто прочитати українцям та й усьому людству загалом та як Чорнобильська катастрофа змінила світ, Таїсія Наконечна відповіла: «Найперше, людству варто усвідомити, що воно вразливе. Зрештою, ситуація, що склалася крайнього року якраз це дуже промовисто ілюструє. Саме такі книги, як «Прісний сир з полином» дуже гарно опускають на землю, нагадуючи про те, що людина – це лише створіння із кістки і плоті, які ой як легко руйнуються. Чорнобильська катастрофа закріпила розуміння того, що граната в руках у мавпи, а в цьому випадку, навіть найбільш мирна технологія в руках тоталітарного режиму, який ні в що не ставить людське життя, це страшенно небезпечно. При чому не лише для самого режиму, але й для всього людства».
Відео: © «Видавництво 21»
Інга Кейван, PR-менеджер «Видавництва 21»