Джеремі дарує квіти й поважно ставиться до сказаних слів, Джеймс вираховує ризики та смакує грушеві пироги, Джейкоб проєктує будинки і мріє про нове чудове життя... Герої збірки вигадані й водночас справжні, чутливі та щирі. Трохи смішні, часом вразливі, подекуди наївні. Вони втрапляють у незручні ситуації, шукають із них вихід, а заразом і себе.
Ці історії для тих, хто потребує теплого гумору, легкості й добра.
Коли я побачила в анотації, що "це історії для тих, хто потребує теплого гумору, легкості й добра", то вирішила, що це однозначно звернення до мене . І не помилилась.
Це одна з найкращих і найприємніших збірок, які я читала. Вона містить три довгі історії, які могли б лягти в основу більш об'ємних творів, та 6 коротких.
Оригінальні сюжети, легка манера оповіді, цікаві герої та непередбачувані ситуації захопили мою увагу і не відпустили до останньої сторінки.
Цікава фішка в тому, що це дотепні історії про чоловіків, в яких, звичайно, не обійшлося без жінок, і ми маємо унікальну можливість зрозуміти почуття сильної статі, їхню незахищеність, вразливість, невпевненість в собі і таке відчайдушне прагнення бути затребуваними, коханими та щасливими.
Це історії про те, що ніколи не пізно переосмислити свій підхід до важливих у житті речей:
вчасно вимовляти слова любові та вдячності, бо потім вже може бути занадто пізно;
вміти уповільнюватись і смакувати кожнісінький момент, наче ароматний грушевий пиріг ???? з кулькою горіхового морозива;
навчитися любити себе, бути задоволеним собою і неодмінно проживати життя своєї мрії.
Ця невеличка книжечка містить у собі стільки світла, стільки безмежної життєву мудрості , вона засмокчує всі негаразди, натомість - дарує повні пригорщі тепла та безтурботності.
Авторка доносить важливі сенси не моралізуючи, а навпаки - змушує читача від несподіванки округлювати очі, неодноразово розпливатися в посмішці чи реготати до сліз.
Ця книга як сеанс у психоаналітика, чи розмова з найкращим другом, від якої стає на душі радісно та легко.
"...талант - він, мабуть, як і любов, - росте тільки тоді, коли має зовнішній прояв. І вже точно не варто чекати, коли талант проявиться сповна, щоби нарешті розказати про нього, адже якщо нічого не робити, то він ніколи й не розквітне".