ЛЕВІАФАН, АБО НАЙКРАЩИЙ З УСІХ СВІТІВ. ОЗЕРНИЙ ПЕЙЗАЖ ІЗ ПОКАХОНТАС. ТІНА, АБО ПРО БЕЗСМЕРТЯ. ҐЬОТЕ ТА ОДИН ІЗ ЙОГО ПОЦІНОВУВАЧІВ.

Арно Шмідт (1914–1979) – німецький письменник, перекладач, інтелектуал- аутсайдер. Під час Другої світової Шмідт у складі Вермахту служив у Норвегії, після британського полону працював при поліцейській школі, майже все життя страждав від тяжких злиднів. Свою першу книжку оповідань «Левіафан» опублікував    1949 року, 1995 року на нього було подано позов за розповсюдження порнографії та блюзнірство в оповіданні «Озерний пейзаж із Покахонтас». Продовжувач традиції німецького експресіонізму,   радикальний антимілітарист, анти-     клерикал, поборник розкутого розуму і мистецької свободи, Арно Шмідт визначив власний напрямок розвитку німецької літератури. Його останній роман «Сон Цеттеля» (1970) став інтелектуальним бестселером.
      Ранні оповідання Арно Шмідта написані в експресіоністсько-джазовій манері. Це історії людей, глибоко уражених війною, які шукають себе через кохання, еротику, літературу. Вони провокують, іронізують і своїм інтелектом, стилем, життям повстають проти монстрів «реставраційної» Німеччини   1950-х років – консервативності, клерикалізму, хибних авторитетів і відмови від відповідальності за війну.
      Книжка містить чотири ранні оповідання та повісті класика німецької інтелектуальної літератури ХХ ст. За «Левіафана» Шмідта мало не виключили з кола письменників, за «Покахонтас» його судили – начебто за богохульство і порнографію, за «Тіну» і «Ґьоте» фактично вигнали з колонії митців у Дармштадті. Витончений і радикальний Арно Шмідт – перекладач, солдат, астроном, математик, поет – шукає відповіді на запитання: чи можлива любов після війни?

http://litakcent.com/2015/04/10/spohljadannja-nevtishnyh-perspektyv/
http://litakcent.com/2015/07/03/intelektualnyj-chuzhynec-nimeckoji-literatury/