МРЕЦЬ У БУНКЕРІ

Роман-дослідження Мартіна Поллака присвячений участі Австрії у Другій світовій війні та злочинах нацизму. Із приватної перспективи нащадка – сина відомого нациста, який уже дорослим вирішує розібратися в обставинах не лише смерті свого батька, але і його життя, історії роду, що став пристрасним ревнителем нацизму, – автор викриває міф про аншлюс Австрії до ІІІ Райху. Він також показує становлення нацизму в провінційно-бюргерському середовищі прикордонних австро-словенських земель, взаємини австріяків та словенів і протистояння цих двох націоналізмів у 30-ті рр. Окрему тему становить конфлікт генерацій та соціалізація повоєнного покоління австріяків в атмосфері замовчування минулого, неопрацювання якого дозволяє симпатіям до нацизму та профашистським настроям зберігати тяглість аж до ХХІ ст.Роман має автобіографічне підґрунтя.
Це не книга спогадів, у якій автор переймається питанням, хто він такий. Це радше книга історії, у котрій автор запитує себе, як сталося так, що він зміг з’явитися на світ. Мартін Поллак – один із визначних австрійських письменників, один з головних діячів у ланцюгу, що сполучає Центральну та Східну Європу, – не пам’ятає свого батька. Здобутком цієї історії, яка є водночас історією сім’ї, і нації, і війни, є те, що читач ніколи не забуде його батька – мерця у бункері. 
Поллака після війни виростили люди, яких він любив, проте дитиною він навіть не намагався зрозуміти їхні складні взаємини. Він дорікає собі за вади, властиві усім дітям, – егоїзм, потребу в увазі, брак інтересу до великих дорослих історій. Здається, він вірить у те, що сам був одним з прикладів австрійського забування про нацистське минуле. Коли він пише, що мав «талант витісняти з пам’яті речі і людей», читач ловить себе на думці, що більшість із нас володіють таким самим талантом.