- Рік видання: 2024
- К-ть стор.: 272
- ISBN: 978-617-614-649-0
- Видавництво: 21
- Художнє оформлення: Анна Стьопіна
Герої оповідань збірки «Шлях додому» – майже невигадані. Вони цілком можуть бути тими, з ким ви бачитеся щодня: військові у відпустці, волонтери на відпочинку, дружини, які чекають з фронту своїх чоловіків, закохані, які зустрілися за кілька місяців до повномасштабного вторгнення, а тепер їхні стосунки випробовують відстань і виклики воєнного часу. Це можуть бути ваші рідні, друзі, знайомі чи ті, кого ви не знаєте особисто, але про кого читали десь на сторінках соцмереж чи в пабліках. У кожного з них, як і у вас, власна історія на цій війні. Вони всі – різні, однак об’єднує їх спільна риса: любов до свого й до ближнього. Також є те, що допомагає їм за будь-яких умов або складних обставин, у яких вони опинилися, – відкрите серце, довіра до життя і сміливість попри все залишатися людиною. А ще кохання – явище зовсім неочевидне, коли йдеться про війну. І саме кохання не залишає війні жодного шансу на виживання.
Є книги, які чіпляють одразу...
Це одна з таких. Збірка, що вміщає 36 оповідань про теперішню війну в Україні. Кожен з цих творів настільки глибинний, пронизливий, щемкий, що я досі перебуваю під величезним враженням. Не перестану дивуватися - як в кілька сторінок можна вкласти стільки сенсів, так тонко передати душевні переживання людини, яка стикнулася з війною.
Тут стільки історій, і кожна з них настільки реалістична, що ти мимоволі вловлюєш певну схожість з тим, що трапилося з твоїми сусідами, друзями, можливо навіть впізнаєш себе самого, читаєш про свої відчуття, свою тривогу і свій біль.
Бо ця книга про нас з вами.
Про невидимий зв'язок з тими, хто закриває нас собою від війни, хто береже посмішки наших дітей.
Про відпустку, яка дозволить побачитися з рідними на Різдво, але лише один з п'ятьох зможе насолодитися нею.
Про барвисту мереживну скатертину, яка залишилася в Данії, як уособлення прекрасної України і щирої, доброї подруги, що повернулася додому.
Про єврейське коріння, яке допомогло пройти жахіття фільтраційного табору у XXI сторіччі.
Про нездійснені мрії про щасливу старість і скроплений сльозами літнього чоловіка польський журек.
Про кохання на відстані і залежність від зеленого вогника біля аватарки.
І про коханих, які ще досі чекають своїх чоловіків з війни - хоч вони й поряд, але думками все ще там, з побратимами...
Я довго читала цю книгу. Після кожного оповідання я глибоко вдихала, закривала книгу, заплющувала очі і ще раз прокручувала кожну історію у себе в голові.
Ця збірка чимось нагадала мені великодню сповідь: тобі страшно, ти занурюєшся в себе і проживаєш ті найважчі моменти, а тоді на тебе накочується хвиля щемкості, ти з полегшенням схлипуєш і плачеш "тихим, чистим плачем, таким, через який душа на світ виходить, щоб за якийсь час знову повернутися в тілесний морок".
Ця душевна, дуже людяна книга про віру, надію, любов і твій дім, який завжди в твоєму серці, де б ти зараз не був.