https://krytyka.com/ua/reviews/mynule-pamyat-mit

Збірку статтей – щоправда, оформлених як розділи цілісної праці – польської соціологині Барбари Шацької присвячено як теоретичному осмисленню явища колективної пам’яті та суміжних із ним понять, так і емпіричному вивченню цього феномену на польському матеріялі. Першу частину книжки присвячено теоретичним і методологічним проблемам визначення й дослідження колективної пам’яті, міту й мітотворчости, розмежування колективної пам’яті, історії як науки та виду професійної діяльности, явища «історичної свідомости» (його авторка сприймає як один з етапів теоретичного окреслення колективної пам’яті). Авторка відкрита до напрацювань в інших дисциплінах і прагне показати відтінки значень, властиві названим концептам як у соціології, так і в історії чи політології.

Друга частина, також теоретична, є спробою осмислити роль часу й простору у формуванні колективних ідентичностей (зокрема, конструювання націй), особливу роль у цьому зміни між циклічним і лінійним сприйняттям часу, роль спільного уявлення про минуле та (в окремих випадках) майбутнє групи для поширення серед її членів відчуття її цілісности.

Третя частина містить результати багаторічних емпіричних студій колективних уявлень про минуле в польському суспільстві. Тут показано еволюцію сприйняття ключових (на думку самих опитуваних) подій і постатей історії Польщі у колективній пам’яті її громадян між 1965 та 2004 роками. Соціологи використовували питальники з доволі схожим набором запитань, і це робить результати особливо цікавими, адже дає змогу дослідити розвиток суспільної думки впродовж сорока років. Що ж до технічного аспекту рецензованого видання, то належить звернути увагу на не дуже задовільну якість редакторської роботи. Скажімо, одну й ту саму особу на прізвище Murrey на с. 54 згадано як Маррей, а на 76-й уже як Марі. Доволі відомий гуманітарям Пітер Берк (Burke) у цьому виданні став Барком. Позитивом є вказування на наявність українських перекладів цитованих у Барбари Шацької праць Мірчі Еліаде, Жака лє Ґофа або збірки «Винайдення традиції» за редакції Ерика Гобсбавма (у бібліографічному переліку їх винесено в окремий список), та водночас чомусь не згадано про наявний – і доволі якісний – переклад не раз згадуваної праці Пола Конертона «Як суспільства пам’ятають». Але дрібні недогляди, хоч і заважають, зовсім не нівелюють рівень цього загалом якісного видання.