І то лише тоді, коли він не диктатор, вбивця і не Гітлер. У протилежному випадку ризикуєш не просто втратити людське обличчя, але й перетворитися на бездушну потвору, котра не здатна тверезо мислити та відповідати за власні вчинки. Наприклад, таку, якою є головний герой роману „Бесіди з катом” польського письменника, колишнього офіцера Армії Крайової Казімєжа Мочарського Юрґен Штрооп.
Книга побачила світ у чернівецькому видавництві „Книги-ХХІ” та днями була запрезентована у Києво-Могилянській академії, куди завітав перекладач з польської Олесь Герасим, редактор Олександр Бойченко та автор передмови, дисидент, лідер легендарної „Солідарності”, нині головний редактор „Газети виборчої” Адам Міхнік.
Сюжет роману „Бесіди з катом” доволі простий, швидше фактографічний, проте він понад усе вражає своєю реалістичністю. Іронія долі у 1949 році звела в одній тюремній камері двох найзапекліших ворогів, котрі протягом 255 днів змушені були співіснувати поруч. Групенфюрер СС, наближена особа Гіммлера Юрґен Штрооп перед лицем смертного вироку сповідається своєму співкамернику, учаснику антигітлерівського підпілля Казімєжу Мочарському в тих злочинах, які він вчинив самостійно та які (подекуди) діялися без його відома німецькими солдатами по відношенню до пригноблених народів – поляків, євреїв та українців. А злочини ці й справді були жахливими й пов’язані вони зі смертями сотень тисяч безневинних людей, які опинялися на стику інтересів Гітлера та його соратників.
Юрґен Штрооп був одним із тих, хто протягом усього життя сповідував нацистські доктрини і навіть перед лицем смерті не схотів від них відмовитись. Людей герой оцінював у залежності від того, яке становище вони займали у партійній верхівці. Гітлер та його прибічники були для Штроопа, мов Ісус та його апостоли, а їхні накази – ніби Святе Письмо. Він не визнавав права людини на власний вибір, свободу та поразку. У розумінні групенфюрера СС тільки сильні гідні любові й лише за них варто молитися.
Натомість сама постать Юрґена Штроопа здається на цьому тлі дещо парадоксальною. Герой ніколи не був сильною людиною. Радше навпаки – байдужою та безвільною. Хоча в умовах тотального пригнічення всього гуманного в людині такий тип поведінки був найбільш адекватним. Штрооп міг з чистою совістю вбивати слабких на догоду сильним. Можливо, саме цим герой намагався долучитися до світу перших і не потрапити в середовище останніх.
Юрґен Штрооп, перш за все, знаний як ліквідатор варшавського ґетто та мучитель сотень тисяч євреїв і українців. У своїй сповіді Мочарському герой видає найпотаємніші таємниці, якими володіла лише політична верхівка тодішньої Німеччини та викриває ті досі незнані факти нашої історії, які довгий час замовчувалися у чиїхось політичних чи особистих інтересах.
Сьогодні в польських школах „Бесіди з катом” Казімєжа Мочарського включено до шкільної програми з літератури. А це свідчить про те, що поляки готові до того, щоб сказати світові правду. Проте, чи готовий світ її почути?
Лілія Шутяк
http://www.inlit.com.ua/node/3678