Якось так вже воно складається, що частіше про героїв чи антигероїв знають краще ті, які спостерігали за ними з маргінесу, а не з центру. Наразі, мова йтиме про Нестора Махна. Розмовляючи з багатьма українцями, так і не змогла для себе уяснити, яке ставлення до відомого анархіста. Думки розділилися, хтось вважає його героєм України, хтось злочинцем. Зацікавила мене рецепція польського письменника та науковця Станіслава Лубєнського, що написав книгу, яка вийшла в українському перекладі Оксани Пендерецької, з передмовою Сергія Жадана, під назвою "Степовий пірат". Польський дослідник не лише знайомився з джерелами та документами про Нестора Махна, а й сам їздив у славне Гуляйполе, що на Запоріжжі, де народився головний анархіст. Цікаво, що автор навіть сам побував на фестивалі "Махнофест" у Гуляйполі, яку організовувала "Остання Барикада". Хоча, Станіслав, каже, що його уявлення про анархізм дещо не збігається з тим, як відпочивала вільна українська молодь в Гуляйполі.
"Степовий пірат" – важлива наукова праця, яка детально розкриває біографію Нестора Махна, його сім´ї та інших анархістів. Проте вона також не може дати однозначної відповіді стосовно постаті Нестора Махна. До останньої сторінки, читаючи, вірилось, що автор якось викаже своє ставлення до об’єкту дослідження. Проте він не зміг відповісти на це питання навіть на презентації книги в Чернівцях. Станіслав Лубєнський каже, що надто багато протиріч, щоб можна було однозначно сприймати Нестора. Подібне говорять і гуляйпільці, хоча є й ті, кого вчили в школі, що Нестор Махно був злочинцем. Ні історія, ні музей Махна не можуть впевнено відповісти на це питання.
Книга містить багато фотографій Нестора Махна та список джерел до яких звертався Станіслав Лубєнський при дослідженні. Тому "Степовий пірат" є своєрідним архівом часів Першої світової війни, анархізму та безстрашності Нестора Махна. Також у "Степовому піраті" можна віднайти пікантні подробиці про Нестора Махна, наприклад, відомість про те, що він народився з зубами, а це, за сільськими повір´ями, означало, що він буде вбивцею. Звісно, жодних доказів подібного немає, але цікавинками книга тішить. Станіслав Лубєнський публікує також вірш Нестора Махна, який він написав у в’язниці. Творіння не має літературної ваги, навіть, навпаки, демонструє віддаленість анархіста від поетичного слова, але текст має вагому історичну вартість. Особливо останні рядки вірша: "У меня одна забота, / Нет важней ее забот… / Кони версты рвут наметом, / Косит белых пулемёт." (с. 99).
Певно, не важливо, був героєм Нестор Махно чи лише хуліганом, цікава постать провокує на цікаві дискусії. Для когось "Степовий пірат" буде дискурсом в минуле, для когось захоплюючим пригодницьким романом, але дуже б хотілося, щоб хороші книги читалися. Просто читалися. А я, в свою чергу, можу підсумувати, що "Степовий пірат" Станіслава Лубєнськего є дуже вартісною, доброю книгою. І нехай на цьому буде все.