Наталія Хороз
Наталія Хороз – кандидатка філологічних наук, доцент кафедри слов’янської філології імені професора Іларіона Свєнціцького ЛНУ імені Івана Франка, перекладачка-балканістка.
Вищу освіту отримала у Львівському національному університеті імені Івана Франка, який закінчила 1998 року. Тут же продовжила науково-викладацьку діяльність. Кандидатська дисертація Наталії Хороз «Трансформації фразеологізмів у текстах сучасних хорватських газет» (2008)була присвячена дослідженню стилістико-прагматичного потенціалу фразеологічних одиниць, зокрема їхнього впливу на формування думки читача (особливо у суспільно-політичному дискурсі).Упродовж 2003-2011 рр. Наталія Хороз була на посаді асистента кафедри іноземних мов факультету міжнародних відносин, з 2012 р. – доцент кафедри слов’янської філології своєї alma mater.
Наталія Хороз займається дослідженням фразеології хорватської та словенської мов, перекладами наукових та художніх текстів хорватських, сербських, словенських авторів. Має великий досвід закордонних стажувань: Загребський університет (2000, 2001, 2011), Белградський університет (2006), Люблянський університет (2009, 2010, 2012, 2013, 2014).
Як розповіла Наталія Хороз під час зустрічі в рамках проекту «ЛітСвіт» (Львів, книгарня «Є», 2016), перші її переклади – це короткі оповідання сербських авторів.
Співпрацюючи з «Видавництвом 21», Наталія Хороз переклала такі книги:
- разом з Мар’яною Климець роман одного із найцікавіших представників сучасного європейського магічного реалізму словенця Влада Жабота «СУККУБ» (2014):http://www.books-xxi.com.ua/products/sukkub;
- детектив хорватської письменниці Нади Ґашич «ВОДА, ПАВУТИНА» (2015): http://books-xxi.com.ua/products/voda-pavutina;
- роман хорватського письменника Ігоря Штікса «Стілець Еліяху» (2017): http://books-xxi.com.ua/products/stilets-eliyahu.
ПРЯМА МОВА
Про країну Балканського півострова, в яку не можна не закохатися, та про особливості її мешканців:Для мене це Хорватія. Особливо це відчувається зараз, - коли читаєш ці книги про їхню війну, то відчуваєш їхні рефлексії. Хорватія була першою балканською країною, в яку я поїхала ще студенткою. Я там прожила місяць і закохалась. Для мене хорвати – це зовсім інші люди, це не пострадянські, які були тут в той час. Тоді я цілковито закохалась у Хорватію та у хорватів («Гал-інфо», 6.06.2016).
Про парадокс молодої хорватської літератури:Переважна більшість хорватських текстів свідчить про ностальгію за Югославією. Цікавим є те, що більшість тих, хто ностальгує за минулим, - це молодь, а не старші люди, які жили в Югославії («Гал-інфо», 6.06.2016).
Джерело фото:
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1574186062907661&set=pcb.924143757700608&type=3&theater
Послухати розмову з перекладачками-балканістками Аллою Татаренко, Наталією Хороз, Оленою Концевич і Мар’яною Климець можна за цим посиланням: http://www.5books.club/translators-balkan-podcast/
