Cart 0 Wishlist User Profile Call Us

Неля Ваховська

Неля Ваховська

Неля Ваховська (12 серпня 1980, Малин, Житомирщина) - українська перекладачка з німецької, оглядачка сучасної німецької літератури, організаторка семінарів та тематичних воркшопів для перекладачів, виступила як одна із ініціаторок створення Творчої спілки перекладачів та письменників. З 2008 року редакторка журналу «Prostory» -видання, присвяченого «літературі, мистецтву, художньому перекладу, політиці, археології, документації, усній історії, казці, дійсності, що нас оточує», упорядниця антології сучасної німецької літератури «Вертиголов та інші політичні тварини». Живе і працює у Києві.

Фах перекладача Неля Ваховська здобула на факультеті німецької мови Київського лінгвістичного університету, де вивчала германістику та літературознавство. Упродовж семи років викладала на кафедрі теорії та історії світової літератури своєї alma mater. У цей час досліджувала європейську літературу Нового часу, літературу німецькомовних країн, написала дисертацію.

Один із перших перекладів Нелі Ваховської було опубліковано у журналі «Київ» Олексою Логвиненком - українським перекладачем з німецької та англійської. Про це перекладачка згадує у статті-спогаді про легендарного перекладача: «Редактор журналу «Київ» Олекса Логвиненко публікує один із моїх перших перекладів. Дає мені густо помережений правками текст: «Добрий переклад! Не бійтесь, правки є у всіх» (http://www.chytomo.com/blogs/oleksa-logvinenko-zrobiv-nejmovirno-bagato-a-shhe-bilshe-vstig).

Неля Ваховська займається перекладом драматургії, прози - художньої, нон-фікшн. До сфери професійних інтересів перекладачки належать, як вона сама розповіла в одному із інтерв’ю «Deutsche Welle», ліве мистецтво або політично ангажована ліва чи соціально-критична література, інтелектуальна, експериментальна література і так звана література мігрантів.

За час співпраці з «Видавництвом 21» Неля Ваховська підготувала наступні переклади:

 

   ПРЯМА МОВА         

Про хороший текст і політичну ангажованість: «...політична ангажованість не завжди означає хороший текст. І водночас хороший текст далеко не завжди свідомий того, наскільки він може бути політично ангажований» (DW, 29.07.2013).

Про Арно Шмідта: «Цей автор пропонує саме той підхід до мови як до площини чистого експерименту, ламання, випробування суспільства. Як на мене, це те, чого сьогодні бракує українській літературі, тому цікаво розставити опорні пункти засобом перекладу» (DW, 29.07.2013).

Про калейдоскоп з перекладацькими образами та видавця, який вчиться цим тонким оптичним приладом користуватися: «Тобто звісно, переклади на українську – річ асиметрична. Я, як перекладачка, бачу свій універсум німецькомовних літератур, не претендуючи на всеохопність, створюю певний образ. Хтось інший – інакший. Завдання видавництва, як на мене, надважливе: з наших образів скласти певну перспективу, попри всі труднощі бізнесу й лакуни поінформованості чи інтерпретації. Це інтелектуальна робота, через яку в Німеччині видавництво – це більше, ніж просто бізнес. Гадаю, усвідомлення цього в Україні вже десь зароджується: ні видавці, ні читачі більше не хочуть ходити на книжкові базари» (Літакцент, 13.04.2016).